КАПА — ЕТИМОЛОГІЯ

недостатньо обґрунтоване віднесення до цієї групи слів (Bern. I 485) др. капа «міра зерна»;

плат. cappa «вид чоловічого убору; плащ з відлогою», слат. «вид світського, і чернецького одягу» етимологічно неясні;

очевидно, через польське посередництво запозичено з пізньолатинської мови;

р. [ка́па] «шапка, кашкет; хутряна шапка з вухами; покривало (на ліжко)», бр. ка́па «пікейне покривало (на ліжко)», п. kapa «покривало (перев. на ліжко, канапу); верхній літургійний одяг; [покривало від бджіл; дашок над піччю; капиця (ціпа)]; (ст.) верхній одяг (королівський, жіночий), плащ», ч. kápě «відлога, плащ з відлогою», слц. [kapa] «тс.», вл. kapa «чепець; каптур; бляшана оббивка (на дишлі); [верхній чоловічий одяг]», нл. kapa «сюртук; капиця», болг. [ка́па] «шапка, ковпак», м. капа «шапка, капелюх», схв. кȁпа «шапка, кепка, кашкет», слн. kápa «тс.», цсл. капа «шапка; плащ»;

неясне;

результат контамінації слів ка́па «покривало; капюшон» і [ко́ба] «відлога» (див.);

тюркські слова, очевидно, походять з іранських мов^ пор. пехл. kapāh «плащ», перс. qabā «верхній одяг, плащ», які разом з дінд. kāpā «збруя» повʼязуються з іє. *kap- «охоплювати»;

пор. дтюрк. qap «посудина, міх, бурдюк, мішок», qab «тс.», тур. kap (-bı) «посудина, посуд; блюдо; зовнішній покрив, покришка, верх, обгортка, футляр, чохол; обкладинка (книжки); тара», чув. кĕпе «сорочка», тат. [кэп] «одяг»;

очевидно, давнє запозичення з якоїсь тюркської мови;

вживання слова в словосполученні волосовий к. при наявності в тих самих говірках слова [ка́па] «залізний лист, що покриває дно ступи в олійниці» дозволяє припустити, що [кап] зазнало деетимологізації і семантичного зближення з [капа];

р. ст. капь «міра зерна; міра ваги», ка́па́ «тс.», др. капь «вмістище; піхви; покрив крил у жуків; одиниця ваги (близько 4 пудів); гиря з цією вагою», капа «міра ваги»;

ч. ст. kapicě (зменш.) «каптур», слц. [kapica] «халявка чобота; частина ціпа», вл. khapica «покришка; головний убір», нл. kapica «гарний чоловічий сюртук», болг. [ка́пица] «шапочка», м. капица «шапочка; стручок, шкаралуща; купа снопів», схв. кȁпица «шапочка», слн. kápica «тс.»;

повʼязане як зменшена форма з ка́па «покривало, попона; відлога; капор, шапка» (через переносне значення «щось, що покриває»);

п. kaріса «чернеча ряса; чернечий каптур; (ст.) верхній одяг (зокрема, мусульманських пілігримів); (ст.) головний убір польських гірників, гірничий одяг з відлогою; капиця ціпа, гребінь даху»;

псл. kopa «купа; копиця, скирта; одиниця лічби; [громада]», похідне від kopati «копати» (первісно «нарита купа землі»);

споріднене з лит. kãpas «могила», kapaĩ «кладовище», лтс. kaps «60 штук; могила», kãpa (kãpe) «дюна», kapuole «купа», а також, з іншим ступенем чергування, лит. kōpos (мн.) «дюни», kopà «велика кількість», kõpti «згромаджувати докупи»;

лит. kapà «копа; 60 штук», лтс. kapa «тс.» вважаються запозиченнями з білоруської мови;

зближення з куп, ку́па (Iljinskij AfSlPh 29, 162–163; Ondruš Sl. Wortst. 129; Šaur Slavia 46/1,13–16) неприйнятне, як і виведення схв. кȍпа з романських мов (Skok AfSlPh ЗО, 308);

р. [копа́] «купа сіна, снопів хліба, копиця; одиниця лічби (60 снопів, огірків, раків тощо); півкарбованець, 50 копійок; велика кількість, купа чого-небудь», бр. капа́ «копиця сіна; одиниця лічби (60 штук)», др. копа «міра, 60 штук», п. kopa «копа (снопів, 60 штук); копиця (сіна)», ч. kopa «давня одиниця лічби (60 штук); скирта сіна, соломи; велика кількість чогось; шматок полотна ручної роботи», [kůpa], ст. kópa (kopa) «тс.», слц. kopa «купа каміння, землі; копиця; давня одиниця лічби (60, іноді 50 штук)», вл. нл. kopa «купа; одиниця лічби (60 штук)», полаб. ťǘpă «копа (60 штук)», болг. ко́па́ «копа, копиця», м.копа «стіжок сіна, скирта», схв. [кȍпа] «скирта, копиця», [копс] «тс.; купа дров на вугілля, укладених за формою скирти; п’ять горіхів, зібраних у купу», слн. kópa «стіг; копиця; 60 штук снопів та ін.; укладена за формою скирти купа дров на вугілля; купка з чотирьох горіхів; натовп»;