КАНТАТА — ЕТИМОЛОГІЯ

ди́ска́нт

запозичення з середньолатинської мови;
слат. discantus «злагоджений спів» (згодом «голос, який виділяється з-поміж інших високим тоном») утворене за допомогою префікса dis- від cantāre «співати», звідки також укр. канта́та;
р. ди́скант, бр. ды́сконт, п. dyszkant, ч. diskant (розм. diškant), слц. diskant, болг. диска́нт, схв. дùскант, слн. diskánt;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дишка́нт
дишканцѣста (1627)
дишкула́ «дискант»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ды́сконт білоруська
диска́нт болгарська
dyszkant польська
дùскант сербохорватська
discantus «злагоджений спів» (згодом «голос, який виділяється з-поміж інших високим тоном») середньолатинська
diskant словацька
diskánt словенська
канта́та українська
diskant (розм. diškant) чеська
cantāre «співати» ?
ди́скант ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України