КАНТАТА — ЕТИМОЛОГІЯ
ди́ска́нт
запозичення з середньолатинської мови;
слат. discantus «злагоджений спів» (згодом «голос, який виділяється з-поміж інших високим тоном») утворене за допомогою префікса dis- від cantāre «співати», звідки також укр. канта́та;
р. ди́скант, бр. ды́сконт, п. dyszkant, ч. diskant (розм. diškant), слц. diskant, болг. диска́нт, схв. дùскант, слн. diskánt;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дишка́нт
дишканцѣста
(1627)
дишкула́
«дискант»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ды́сконт | білоруська |
диска́нт | болгарська |
dyszkant | польська |
дùскант | сербохорватська |
discantus «злагоджений спів» (згодом «голос, який виділяється з-поміж інших високим тоном») | середньолатинська |
diskant | словацька |
diskánt | словенська |
канта́та | українська |
diskant (розм. diškant) | чеська |
cantāre «співати» | ? |
ди́скант | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України