КАНАТ — ЕТИМОЛОГІЯ

кана́т

очевидно, запозичення з новогрецької мови;
нгр. κανάτι «мотузка» через сгр. καννάτα «тс.» зводиться, очевидно, до гр. κάννα «очерет»;
р. бр. болг. заст. кана́т;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кана́тник «майстер, що робить канати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кана́т білоруська
кана́т (заст.) болгарська
κάννα «очерет» грецька
κανάτι «мотузка» новогрецька
кана́т російська
καννάτα «тс.» середньогрецька

кана́ти «докучливо, набридливо просити»

у такому разі спочатку означало «скиглити, як каня»;
повʼязується з ка́ня «хижий птах, схожий на шуліку», р. каню́к «польовий шуліка з неприємним криком»;
р. каню́чить, бр. ка́нькаць «канючити», цсл. канити «докучати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ка́нькати «тс.»
каню́ка «набридливий прохач»
каню́чити «настирливо, жалібно просити»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́нькаць «канючити» білоруська
каню́к «польовий шуліка з неприємним криком» російська
каню́чить російська
канити «докучати» церковнослов’янська
ка́ня «хижий птах, схожий на шуліку» ?

кона́ти «умирати; мучитися»

псл. konati «кінчати, виконувати; умирати», похідне від konъ «кінець»;
пов’язання з гр. κονέω, ἐγκονέω «поспішаю», διακονέω «служу; роблю послуги» (Machek ESJČ 272) позбавлене підстав;
р. [кона́ть, кана́ть] «кінчати, знищувати; мучити», [кона́ть] «вершити, робити; умирати», [кона́ться] «закінчуватися; умирати; мірятися; примушувати один одного що-небудь робити», докона́ть «доконати», бр. кана́ць «умирати; наближатися до кінця», [конова́ць] «визначати», п. konać «умирати; (ст.) доводити до кінця; виконувати», ч. konati «виконувати, робити; (ст.) кінчати; умирати», слц. konať «виконувати, робити», вл. Ikonać] «виконувати; кінчати», нл. ст. kónaś «кінчати; убивати; відплачувати», схв. [dokònati] «закінчити», слн. [konáti] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

викона́вець
викона́вчий
ви́конати «здійснити, закінчити; [вимерти]»
доко́наний
докона́ти «довести до важкого стану, замучити; здійснити, зробити; домогтися, досягти; виконати»
докона́тися «переконатися; випробувати»
кана́ти «гинути»
ко́нати «мірятися, переставляти руки на палиці, поки чиясь рука не виявиться зверху (на кінці)»
перекона́ння
перекона́ти «довести, змусити погодитися; [переконатися]»
перекона́тися
переко́нливий
покона́ти «повмирати; перемогти»
ро́зкон «останній подих»
скін «смерть; кінець; мета»
скон «смерть»
скона́ти
укона́тися «стомитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кана́ць «умирати; наближатися до кінця» білоруська
Ikonać «виконувати; кінчати» верхньолужицька
κονέω грецька
kónaś «кінчати; убивати; відплачувати» нижньолужицька
konać «умирати; (ст.) доводити до кінця; виконувати» польська
konati «кінчати, виконувати; умирати» праслов’янська
кона́ть російська
dokònati «закінчити» сербохорватська
konať «виконувати, робити» словацька
konáti «тс.» словенська
кана́ть «кінчати, знищувати; мучити» українська
кона́ть «вершити, робити; умирати» українська
кона́ться «закінчуватися; умирати; мірятися; примушувати один одного що-небудь робити» українська
докона́ть «доконати» українська
конова́ць «визначати» українська
konati «виконувати, робити; (ст.) кінчати; умирати» чеська
konъ «кінець» ?
ἐγκονέω «поспішаю» ?
διακονέω «служу; роблю послуги» ?
kónaś «кінчати; убивати; відплачувати» ?

хана́ «кінець, капут, смерть»

очевидно, експресивне утворення, пов’язане з кона́ти «вмирати», [кана́ти] «гинути»;
початкове х- підсилює афективність слова;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кона́ти «вмирати» ?
кана́ти «гинути» ?
х- ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України