КАЛІЧИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

калі́ка «той, хто позбавлений частини тіла (або не може користуватися нею)»

запозичення з турецької мови;
звичайно виводилося з тур. kalak «спотворений, безформний», повʼязуваного з перс. kālek «тс.» (Mikl. EW 109; TEI 2, 106; Matzenauer 39; Bern. I 473; Brückner 213; Фасмер II 166; Hanusz PF l, 461);
останнім часом джерело форми вбачається в тур. kalık «недостатній, відсутній; той, що має якийсь дефект» (Zajączkowski PJ 8, 38; Sławski II 26–27; Lokotsch 84);
безпідставним є зведення слова до лат. cadūcus «падаючий, слабий» (Karłowicz SWO 241), як і зіставлення з стсл. клосьнъ «кривий», болг. [клосан] «неповноцінний», а також з вірм. kał «кривий», гот. halts «тс.» (Scheftelowitz KZ 56, 199);
р. кале́ка, [каля́ка], бр. кале́ка, п. kaleka (з рос., бр.), [kalika] (з укр.), слц. kalika (з укр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

калі́кува́тий «пошкоджений чимось, напівпокалічений; потворний»
калі́цтво
калі́цун
калі́цький
ка́ліч «каліки» (зб.)
калі́чений «тс.; ламаний, неправильний (про мову, слова)»
калі́чина «тс.»
калі́чити «завдавати каліцтва; спотворювати, перекручувати»
калі́чка «друга ручка на держалні коси»
калі́чний «той, хто зазнав каліцтва»
калі́чник «той, хто навмисне себе покалічив»
калі́ччя «тс.»
окалічі́ти «стати калікою»
скалічі́ти
укалічі́ти «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кале́ка білоруська
клосан «неповноцінний» болгарська
kał «кривий» вірменська
halts «тс.» готська
cadūcus «падаючий, слабий» латинська
kālek «тс.» перська
kaleka (з рос., бр.) польська
kalikaукр.) польська
кале́ка російська
каля́ка російська
kalikaукр.) словацька
клосьнъ «кривий» старослов’янська
kalak «спотворений, безформний» турецька
kalık «недостатній, відсутній; той, що має якийсь дефект» турецька
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України