КАЛИ — ЕТИМОЛОГІЯ

кали́ти «розжарювати; гартувати»

зіставлення з лтс. kàlst «засихати», kàlss «сухий, худий», дірл. calath, calad «твердий», лат. callum, callus «мозоль, загрубіла шкіра» (Bern. I 476; Machek ESJČ 236; Walde–Hofm. І 140; Pokorny 523–524), з р. [коле́ть] «деревʼяніти, костеніти» (Меіllet MSL 14, 373; Zupitza GG 107), з герм. *kōljan «студити» (Vaillant RÉS 19, 112), з гол. hal «мерзлий ґрунт» (Holthausen ZfSlPh 24, 268), з лат. calēre «бути гарячим» (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 149–150; Walde–Hofm. I 137) недостатньо обґрунтовані;
розвиток нової семантики пояснюється тим, що гартування гончарних виробів і надавання їм міцності досягалося закопуванням їх у глину;
початкове значення «обвалювати в болоті, обмазувати»;
псл. kaliti «гартувати (залізо), робити твердим», очевидно, похідне від kalъ «бруд, болото, глина» (укр. кал);
р. кали́ть «розжарювати; підсмажувати (горіхи), пекти (в печі)», бр. [каляніць] «гартувати, робити твердим», слц. kalitʼ «гартувати», болг. каля́, каля́вам «гартую», м. кали «гартує», схв. ка́лити «гартувати», слн. kalíti «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каляніць «гартувати, робити твердим» білоруська
каля́ болгарська
каля́вам «гартую» болгарська
*kōljan «студити» германські
hal «мерзлий ґрунт» голландська
calath давньоірландська
calad «твердий» давньоірландська
callum латинська
callus «мозоль, загрубіла шкіра» латинська
calēre «бути гарячим» латинська
kàlst «засихати» латиська
kàlss «сухий, худий» латиська
кали «гартує» македонська
kaliti «гартувати (залізо), робити твердим» праслов’янська
kalъ «бруд, болото, глина» (укр. кал) праслов’янська
кали́ть «розжарювати; підсмажувати (горіхи), пекти (в печі)» російська
ка́лити «гартувати» сербохорватська
kalitʼ «гартувати» словацька
kalíti «тс.» словенська
коле́ть «деревʼяніти, костеніти» ?
значення «обвалювати в болоті, обмазувати» ?

кал «екскременти; бруд»

псл. кalъ;
загальноприйнятої етимології не має;
зіставляється з гр. πηλός (παλός) «глина, болото, мул, багно» і зводиться до іє. *ka-lo-s (Meillet Études 418; Bern. I 475–476; Преобр. І 287; Machek ESJČ 235–236), однак гр. πηλός може бути повʼязаним і з лат. palleo «блідну» (Walde–Hofm. II 239–240), що робить це припущення непевним;
шукають пояснення також у звʼязку з назвами кольорів і плям (Фасмер II 163; Holub–Kop. 160; Fick BB 2, 197; Bezzenberger BB 16, 246; Pokorny 547–548; Trautmann 113–114) і зводять до іє. *kālos, наявного у лит. kalýbas (kalývas) «який має білу шию» (про собак), лат. cālidus «із світлою плямою на лобі» (про коней), cālīgō «темнота, туман», гр. κηλάς (κᾱλίς) «пляма, бруд», дінд. kālaḥ «синьо-чорний», kalaṅkam «пляма»;
малопереконливе припущення (Brückner 214) про звʼязок з лат. squalus «брудний»;
р. бр. кал «екскременти», п. kał «тс.; (ст.) болото, трясовина; гуща», ч. слц. kal «рідке болото, бруд; осад, гуща», болг. кал «тс.», м. кал «бруд, сірка (у вусі)», схв. кȁо, кȃл «болото, мул, калюжа», слн. kál «тс.», kalja «бруд на тілі», стсл. калъ «болото, бруд»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зака́лець
ка́вни́й
калани́ця «яма чи ящик для розведення вапна»
калениця «посудина для розведення глини»
кали́ло «бруд»
кали́нник «заглибина під лавою або посудина, в якій зберігається біла глина»
кали́нниця
кали́ти «білити (вапном, білою глиною)»
ка́лко «тс.»
ка́лни́й «тс.»
ка́льни́й «брудний»
кальни́к «тс.»
ка́льно «брудно»
калю́ка «сильний бруд»
каляни́ця «дьоготь, що стікає з коліс»
каля́ти «бруднити»
ро́зкаль «бездоріжжя»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кал «екскременти» білоруська
кал «тс.» болгарська
πηλός «глина, болото, мул, багно» (παλός) грецька
κηλάς «пляма, бруд» (κᾱλίς) грецька
κᾱλίς грецька
kālaḥ «синьо-чорний» давньоіндійська
kalaṅkam «пляма» давньоіндійська
*k<SUP>u̯</SUP>a-lo-s індоєвропейська
*kālos індоєвропейська
palleo «блідну» латинська
cālidus «із світлою плямою на лобі» (про коней) латинська
cālīgō «темнота, туман» латинська
squalus «брудний» латинська
kalýbas «який має білу шию» (kalývas)(про собак) литовська
kalývas литовська
кал «бруд, сірка (у вусі)» македонська
kał «тс.; (ст.) болото, трясовина; гуща» польська
кalъ праслов’янська
кал «екскременти» російська
кȁо сербохорватська
кȃл «болото, мул, калюжа» сербохорватська
kal «рідке болото, бруд; осад, гуща» словацька
kál «тс.»«бруд на тілі» словенська
kalja «тс.»«бруд на тілі» словенська
калъ «болото, бруд» старослов’янська
kal «рідке болото, бруд; осад, гуща» чеська

пока́л «дно лиману, переважно болотисте»

очевидно, похідне утворення від кал «бруд, болото» (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кал «бруд, болото» українська

покалень «гриб пілоболюс, Pilobolus Tode» (бот.)

назва зумовлена тим, що пілоболюс кристалічний розвивається на кінських екскрементах (Словн. бот. 423);
похідне утворення від кал;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кал українська

калаба́тина «калюжа; драговина, мочар»

не зовсім ясні форми;
очевидно, складні утворення з основи іменни- _ ка кал «бруд, грязь, болото» і компонентів, повʼязаних з основою дієслова [батува́ти] «бити», вигуковою основою буx(aтu) та ін;
перший компонент може бути повʼязаний і з основою іменника ко́ло «колесо»;
р. [колоби́на] «яма»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

каба́ч
калаба́ч «калюжа»
калаба́ш
калабу́ха
каля́буга
каля́бу́ха «тс.»
колоба́тина «драговина, мочар»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
колоби́на «яма» російська
кал «бруд, грязь, болото» ?
батува́ти «бити» ?
буx(aтu) ?
ко́ло «колесо» ?

калака́луша «черемха, Padus Mill.» (бот.)

повʼязане з кал «бруд, нечистота»;
назва зумовлена, очевидно, фарбувальними властивостями плодів черемхи (пор. нвн. [Tintenbeere] «черемха», букв. «чорнильна ягода»);
р. [калакалу́га, калакалу́ша] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Tintenbeere нововерхньонімецька
калакалу́ша «тс.» російська
кал «бруд, нечистота» ?
калакалу́га ?

каламу́ть «мутна рідина»

складне утворення з основ кал «бруд» і мут-ний (мут-ити);
значення «баламутити» розвинулось пізніше;
р. [каламу́т] «баламут; безладдя, сварка», [каламу́тить] «мутити (воду); баламутити», бр. каламу́ць, каламу́ціць, п. [kałamucić, kałamęcić], слц. [kalamuta] «безладдя, сумʼяття; дурниці; дурень»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

каламі́тний «каламутний»
каламу́т «неприємність, клопіт, сварка; [баламут]»
каламу́та «тс.; клопіт; сварка»
каламу́тити
каламу́тити
каламу́тний
каламу́тник «баламут»
каламутні́ти
каламутні́шати
каламутнува́тий
каламу́ття «каламуть»
калому́т «каламут»
калому́тен «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
каламу́ць білоруська
каламу́ціць білоруська
kałamucić польська
kałamęcić польська
каламу́т «баламут; безладдя, сварка» російська
каламу́тить «мутити (воду); баламутити» російська
kalamuta «безладдя, сумʼяття; дурниці; дурень» словацька
кал «бруд» ?
мут-ний (мут-ити) ?
значення «баламутити» ?

каланча́ «висока спостережна башта»

очевидно, запозичення з тюркських мов;
зіставляється з тур. kula «башта; вишка», kala «фортеця», крим.-тат. кала «тс.», кар. кала «фортеця, укріплення», які походять від ар. ḳalʽа «тс.»;
р. бр. каланча́;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ḳalʽа «тс.» арабська
каланча́ білоруська
кала «фортеця, укріплення» караїмська
кала «тс.» кримсько-татарська
каланча́ російська
kula «башта; вишка» турецька
kala «фортеця» турецька

ка́луш «мотузка; вид мотузки, сплетеної з лози чи пруття; деревʼяний брусок для гальмування воза»

молд. кэлу́ш «коник (у скрипці); кляп; прищіпка для білизни» повʼязане з кал «кінь», що походить від лат. caballus «тс.»;
очевидно, запозичення з молдавської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
caballus «тс.» латинська
кэлу́ш «коник (у скрипці); кляп; прищіпка для білизни» молдавська
кал «кінь» молдавська

калю́жа

реконструкція псл. *kalo-luža (Vasmer RSl 4, 164; Otrębski LP 5, 187; Holub–Kop. 161; Machek ESJČ 237) непереконлива;
досить поширеним також є пояснення слова як результату сполучення словотворчого компонента ka-, наявного у словах каблу́ка, ка́верза, ка́діб, з іменником luža (Фасмер II 170; Brückner AfSlPh 39, 11; Malinowski PF 5, 117; Mikl. EW 153, 177);
пор. у тому ж значенні утворення з іншим суфіксом п. kal-eń «тс.»;
можливо, повʼязане з kalъ (укр. кал «бруд, болото»);
щодо дальшої етимології погляди розходяться;
псл. kaljuža, kaluža «калюжа»;
р. [калю́жа́, калу́жа], [ка́лу́га] «калюжа; болото, драговина», бр. [калю́га], калю́жына «калюжа», п. kałuża, [kałuż], ст. kaługa, ч. kaluž, kaluže, ст. kaluha, слц. kaluž(a), kalužina, схв. кàљужа, кàљуга, слн. kalúža «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

калу́жа
калу́жниця «водяний жук, Hydrophilus» (зоол.)
калю́га
калю́жити «робити калюжі; бруднити, брудно щось робити»
калю́житися «купатися в калюжі»
калю́жний
калю́жниця «рослина родини жовтцевих, що росте на болотах, берегах водоймищ, Caltha L.» (бот.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
калю́га білоруська
калю́жына «калюжа» білоруська
kal-eń «тс.» польська
kałuża польська
kałuż польська
kaługa (ст.) польська
*kalo-luža праслов’янська
luža праслов’янська
kalъ праслов’янська
kaljuža праслов’янська
kaluža «калюжа» праслов’янська
калю́жа́ російська
калу́жа російська
ка́лу́га «калюжа; болото, драговина» російська
кàљужа сербохорватська
кàљуга сербохорватська
kaluž(a) словацька
kalužina словацька
kalúža «тс.» словенська
кал «бруд, болото» українська
kaluž чеська
kaluže чеська
kaluha (ст.) чеська
каблу́ка ?
ка́верза ?
ка́діб ?

ка́лю́х «черево; задній прохід; шлунок молодого теляти чи ягняти»

очевидно, похідне утворення від кал «екскременти, нечистоти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

калюка́тий «вигнутий назовні»
ка́люхи «кишки»
келихи́ «тс.»
ке́люх «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кал «екскременти, нечистоти» ?

каля́кати «базікати, розмовляти»

на думку Добродомова (РЯШ 1971/1), слово походить з булгарської мови;
виводиться також, як запозичене спочатку в російські діалекти Поволжя, з чув. кала «говорити», ст. *kȧlȧ «тс.», спорідненого з дтюрк. keläčü «слово», käläči «мовлення, розмова, бесіда», монг. kele «говорити» (Баскаков та ін. Інструкція 130);
вважається спорідненим з лтс. kaļuôt «базікати», двн. halôn «кричати, приносити», лат. calo, -āre «викликати, скликати», гр. καλέω «кличу», дінд. uṣākalaḥ «півень» («той, хто рано кричить») (Фасмер II 172; Walde–Hofm. І 141; Boisacq 397);
не зовсім ясне;
р. каля́кать, бр. каля́каць «тс. »;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
καλέω «кличу» грецька
halôn «кричати, приносити» давньоверхньонімецька
uṣākalaḥ «півень» («той, хто рано кричить») давньоіндійська
keläcü «слово» давньотюркська
käläči «мовлення, розмова, бесіда» давньотюркська
calo латинська
-āre «викликати, скликати» латинська
kaļuôt «базікати» латиська
kele «говорити» монгольська
кала «говорити» чуваська
*kȧlȧ «тс.» (ст.) чуваська
каля́кать ?
каля́каць «тс. » ?

коли́ «в який час; аж ось, як ось; в той час як, після того як; як, якщо»

генетичне розмежування сл. koli/ kolь «коли, в який час; як, якщо» і питального koli «скільки, наскільки» недостатньо аргументоване, як і зближення -koli у постпозиції до займенників, прислівників і частки nі «ні» з дінд. khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні»), khálu «справді, дійсно» (Machek ESJČS 214; Slavia 16, 168–170; 23, 67);
слов’янські прислівники з кінцевим -ь, можливо, більш давні порівняно з koli, kolě, що тлумачаться або як прислівникові утворення, видозмінені за аналогією до інших прислівників на -і, -ě (Specht KZ 52, 90), або як адвербіалізовані займенниково-прислівникові утворення у різних формах місц. в. одн., співвідносні з kolь, старим зн. в. одн. (Vondrak І 482);
споріднене з лит. keli «декілька; скільки, як багато; деякі», kõl «як довго; поки», kõliai, kõlei «тс.», гр. πηλίκος «наскільки великий», лат. qualis «який»;
псл. kolě/ koli/kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки», результат розширення суфіксальним формантом -l-(ě, і/ь), пов’язаним з часткою псл. li/Іь «чи», займенникової основи *ko-, утвореної, як і коренева частина kъ- питально-відносного займенника kъto «хто», від питального займенника *kъ, що продовжує іє. *kuo-/kuе-kui-;
р. заст. Коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]», колъ «як, якщо», бр. калі́ «коли», др. коли «в який час, коли; як, якщо», коль «як, якщо», болг. [ко́ле] «як», [коль], заст. [ко́ли] «тс., якщо; коли, в який час», схв, [kȍlje] (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.»), ст. [koli] «тс., скільки, як», слн. kòli «наскільки, скільки», kóli «як багато; досить», стсл. коли «коли, в який час; скільки», коль «як; як багато; скільки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відко́ли
звідко́ли «відколи»
звідукі́ль «тс.»
коль «в який час; як, якщо»
нако́й «тс.»
наколи́ «коли, якщо»
на́коль
Етимологічні відповідники

Слово Мова
калі́ «коли» білоруська
ко́ле «як» болгарська
коль болгарська
ко́ли «тс., якщо; коли, в який час» болгарська
πηλίκος «наскільки великий» грецька
khalu (ná khalu «ніколи, зовсім ні») давньоіндійська
khálu «справді, дійсно» давньоіндійська
ná khalu давньоіндійська
коли «в який час, коли; як, якщо» давньоруська
коль «як, якщо» давньоруська
*k<SUP>u̯</SUP>о- індоєвропейська
*k<SUP>u̯</SUP>e- індоєвропейська
*k<SUP>u̯</SUP>i- індоєвропейська
qualis «який» латинська
keli «декілька; скільки, як багато; деякі» литовська
kõl «як довго; поки» литовська
kõliai литовська
kõlei «тс.» литовська
koli праслов’янська
kolě праслов’янська
kolь праслов’янська
kolě / koli / kolь «коли, в який час; як, якщо; скільки» праслов’янська
-l- праслов’янська
li/Іь «чи» праслов’янська
*ko- праслов’янська
kъto «хто» праслов’янська
*kъ праслов’янська
праслов’янська
коли́ «як, якщо; [коли, в який час; чи, чи так; або]» російська
коль «як, якщо» російська
kȍlje (у виразах nije коли», nemam kȍlje «тс.») сербохорватська
koli «тс., скільки, як» сербохорватська
koli / kolь «коли, в який час; як, якщо» слов’янські
koli «скільки, наскільки» слов’янські
-koli слов’янські
«ні» слов’янські
kòli «наскільки, скільки»«як багато; досить» словенська
kóli «наскільки, скільки»«як багато; досить» словенська
коли «коли, в який час; скільки» старослов’янська
коль «як; як багато; скільки» старослов’янська

ко́ло «поблизу, біля; навколо, близько (про приблизну кількість, неточний час)»

пізніше на українському ґрунті з цим прийменником злився прислівник-прийменник ст. око́ло «навколо, біля», в якому зазнало редукції початкове о (результатом його неповної редукції є ў, в, що зберігається в формах [вко́ло] «навколо», довко́ла, навко́ло>. – Мельничук CM III 140, 146–147; ІУМ Морфологія 437– 438; Фасмер III 129; Sławski II 369; Machek ESJČS 215; ESSJ Sl. gr. 88– 91. – Див. ще ко́ло1, о́ко́ло;
псл. kolo «біля, поруч, близько», прийменник, утворений на основі форми зн. в. одн. іменника kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло»);
р. [ко́ло́] «коло, поблизу, біля, навколо, близько (про кількість, час)», бр. [кала́] «коло, біля, поруч, при», [ко́ло] «тс.», п. koło «тс.; навкруги, навколо; близько (про кількість, час)», [kole] «коло, біля», ч. сx.-мор. [kol’е] «біля; поруч; близько», слц. поет. kolo «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги», болг. заст. [кол] «біля, поруч», схв. рідк. kolo «біля, навколо»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вко́ло «навколо»
довкі́л «тс.; кругом» (рідк.)
довко́ла «тс.»
довко́лишній
до́кола
навдо́кола
навдо́коло
навкі́л «кругом, навкруги»
навко́лишній
навко́ло «тс.»
надоко́ла
надуко́ла
уко́ло
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кала́ «коло, біля, поруч, при» білоруська
кол «біля, поруч» болгарська
koło «тс.; навкруги, навколо; близько (про кількість, час)» польська
kolo «біля, поруч, близько» праслов’янська
ко́ло́ «коло, поблизу, біля, навколо, близько (про кількість, час)» російська
kolo «біля, навколо» сербохорватська
kolo «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги» словацька
ко́ло «тс.» українська
kole «коло, біля» українська
kol'е «біля; поруч; близько» чеська
око́ло «навколо, біля» ?
kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло») ?
kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло») ?
kolo «коло» (пор. лат. circum «навколо» і зн. в. одн. від circus «коло») ?
kol'е «біля; поруч; близько» ?
kolo «біля, навколо, довкола; кругом, навкруги» ?
кол «біля, поруч» ?
kolo «біля, навколо» ?

пука́л «болото, мул на дні солоних озер»

неясне;
можливо, пов’язане з кал;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кал українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України