КАЛАНЧА — ЕТИМОЛОГІЯ
каланча́ «висока спостережна башта»
очевидно, запозичення з тюркських мов;
зіставляється з тур. kula «башта; вишка», kala «фортеця», крим.-тат. кала «тс.», кар. кала «фортеця, укріплення», які походять від ар. ḳalʽа «тс.»;
р. бр. каланча́;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ḳalʽа «тс.» | арабська |
| каланча́ | білоруська |
| кала «фортеця, укріплення» | караїмська |
| кала «тс.» | кримсько-татарська |
| каланча́ | російська |
| kula «башта; вишка» | турецька |
| kala «фортеця» | турецька |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України