КАЙМА — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́йма́
запозичення з турецької мови;
тур. kajma «рубець, крайка», повʼязане з kajmak «ковзати, легко сходити, стікати» (згодом «оточувати, робити край, рубчик»), спорідненим з алт. тел. шор. кāјы «обшивка, кромка сукні», тат. кајы «строчити, гаптувати», кирг. ойр. каз. кыю «кайма», ккалп. кыйыу «оздоблення тканиною країв хутра, ковдри», повʼязаними з давнім дієсловом кый «оздоблювати тканиною поділ, поли хутра»;
р. кайма́, бр. кайма́, мн. ко́ймы;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кайми́стий
каймо́вий
кайо́мка
кальма́
«кайма»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кāјы «обшивка, кромка сукні» | алтайська |
| кайма́ | білоруська |
| кыю «кайма» | казахська |
| кыйыу «оздоблення тканиною країв хутра, ковдри» | каракалпакська |
| кый «оздоблювати тканиною поділ, поли хутра» | каракалпакська |
| кыю «кайма» | киргизька |
| кыю «кайма» | ойротська |
| кайма́ | російська |
| кајы «строчити, гаптувати» | татарська |
| kajma «рубець, крайка» | турецька |
| kajmak «ковзати, легко сходити, стікати» (згодом «оточувати, робити край, рубчик») | турецька |
| кāјы «обшивка, кромка сукні» | шорська |
| кāјы «обшивка, кромка сукні» | ? |
| ко́ймы | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України