КАЙЛА — ЕТИМОЛОГІЯ
ка́йла «угорський бик з великими рогами»
запозичення з угорської мови;
уг. kajla «кривий, звислий; криворогий» виводиться від основи kaj- «кривий, кривизна; гнутися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кайленя́
«бичок, теля»
(?)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| kajla «кривий, звислий; криворогий» | угорська |
| kaj- «кривий, кривизна; гнутися» | угорська |
ка́йло
неясне;
можливо, є запозиченням з німецької мови;
пор. нвн. Keil «клин», keilen «забивати клинці, бити, шмагати»;
р. кайло́, кайла́, бр. кайло́, п. [kajla] «биття, шмагання», [kajlować] «бити, колошматити», болг. ка́йла «кайло», ка́йло «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кайлови́ще
«держак кайла»
кайлува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кайло́ | білоруська |
| ка́йла «кайло» | болгарська |
| ка́йло | болгарська |
| Keil «клин» | нововерхньонімецька |
| keilen «забивати клинці, бити, шмагати» | нововерхньонімецька |
| kajla «биття, шмагання» | польська |
| kajlować «бити, колошматити» | польська |
| кайло́ | російська |
| кайла́ | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України