КАГАН — ЕТИМОЛОГІЯ
кага́н «найвищий старотюркський титул; голова держави»
запозичення з тюркських мов;
дтюрк. kaүan, чаг. kaʻan, уйг. kaүan, монг. kagan «особа правителя (найвищий титул)», звідки сгр. καγάνος, слат. chacanus «тс.», походить від китайського складного утворення ke «великий» і kuan «правитель»;
р. кага́н «тс.», др. каганъ (про князя Володимира), хаканъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кагана́т
«держава на чолі з каганом»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
каганъ (про князя Володимира) | давньоруська |
хаканъ | давньоруська |
kaүan | давньотюркська |
ke «великий» | китайська |
kuan «правитель» | китайська |
kagan «особа правителя (найвищий титул)» | монгольська |
кага́н «тс.» | російська |
καγάνος | середньогрецька |
chacanus «тс.» | середньолатинська |
kaүan | уйгурська |
kaʻan | чагатайська |
кага́л «єврейська община; юрба» (ІСТ.)
запозичення з гебрайської мови (гебр. kāhāl «зібрання старшин, община»);
р. бр. кага́л, п. kahał «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кагала́
«тс.»
кагали́тися
«збиратися галасливими юрбами»
кага́н
«юрба»
(перев. про дітей)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кага́л | білоруська |
kāhāl | гебрайська |
kahał «тс.» | польська |
кага́л | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України