КАГАН — ЕТИМОЛОГІЯ
кага́н «найвищий старотюркський титул; голова держави»
запозичення з тюркських мов;
дтюрк. kaүan, чаг. kaʻan, уйг. kaүan, монг. kagan «особа правителя (найвищий титул)», звідки сгр. καγάνος, слат. chacanus «тс.», походить від китайського складного утворення ke «великий» і kuan «правитель»;
р. кага́н «тс.», др. каганъ (про князя Володимира), хаканъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кагана́т
«держава на чолі з каганом»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| каганъ (про князя Володимира) | давньоруська |
| хаканъ | давньоруська |
| kaүan | давньотюркська |
| ke «великий» | китайська |
| kuan «правитель» | китайська |
| kagan «особа правителя (найвищий титул)» | монгольська |
| кага́н «тс.» | російська |
| καγάνος | середньогрецька |
| chacanus «тс.» | середньолатинська |
| kaүan | уйгурська |
| kaʻan | чагатайська |
кага́л «єврейська община; юрба» (ІСТ.)
запозичення з гебрайської мови (гебр. kāhāl «зібрання старшин, община»);
р. бр. кага́л, п. kahał «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кагала́
«тс.»
кагали́тися
«збиратися галасливими юрбами»
кага́н
«юрба»
(перев. про дітей)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| кага́л | білоруська |
| kāhāl | гебрайська |
| kahał «тс.» | польська |
| кага́л | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України