КАВКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
сова́ «сова; сова вухата, пугач, Asio otus L.; сова пугач, пуга, Bubo bubo L.; сова біла, снігова, Nyctea nyctea L.; сова сіра, погутькало, Strix aluco L.; сова яструбина, гуля, Surnia ulula L.» (орн.)
псл. sova давнього звуконаслідувального походження;
паралельне дбрет. couann «сова», брет. kaouen «тс.», кімр. cuan «нічна сова», лат. cavannus «сіра сова» (з гал.), а також двн. hūwo «сова», hūwila «тс.», вірм. sag «гуска», лит. šaũkti «кричати» та іншим задньопіднебінним лит. kóva «галка», naktikóva «сова, нічний ворон», двн. kaha «галка», дінд. kā́uti «кричить», що виводяться з іє. *kā˘u-/kē˘u-/kū- «кричати, вити», з яким пов’язані також псл. kavъkati «кричати», укр. ка́вкати «тс.», [ка́ва] «галка, сива ворона»;
р. сова́, бр. сава́, др. сова, п. вл. нл. sowa, ч. слц. sova, схв. со̏ва, слн. sôva, с.-цсл. сова;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засо́витися
«спохмурніти, надутися (як сова)»
осові́лий
посовині́ти
«знепритомніти, сп’яніти»
посові́лий
сов'я́тко
со́в'я́чий
совеня́
сови́ний
сови́нка
«карликова сова, Surnia pygmaea»
совинча́
«совеня»
сові́ти
со́вка
«совка-сплюшка, Otus Penn.»
сову́ля
«сич, Athene»
усо́витися
«стати похмурим, понуритися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сава́ | білоруська |
| kaouen «тс.» | бретонська |
| sowa | верхньолужицька |
| sag «гуска» | вірменська |
| couann «сова» | давньобретонська |
| hūwo «сова» | давньоверхньонімецька |
| kaha «галка» | давньоверхньонімецька |
| kā́uti «кричить» | давньоіндійська |
| сова | давньоруська |
| *kā˘u-/kē˘u-/kū- «кричати, вити» | індоєвропейська |
| cuan «нічна сова» | кімрська |
| cavannus «сіра сова» (з гал.) | латинська |
| šaũkti «кричати» | литовська |
| kóva «галка» | литовська |
| sowa | нижньолужицька |
| sowa | польська |
| sova | праслов’янська |
| kavъkati «кричати» | праслов’янська |
| сова́ | російська |
| сова | сербо-церковнослов’янська |
| ва | сербохорватська |
| sova | словацька |
| sôva | словенська |
| ка́вкати «тс.» | українська |
| sova | чеська |
| hūwila «тс.» | ? |
| naktikóva «сова, нічний ворон» | ? |
| ка́ва «галка, сива ворона» | ? |
кав (вигук, що імітує крик дитини, галки тощо)
псл. kav-, kavъka, kavъkati;
звуконаслідувальне утворення, споріднене з лит. kóva «галка», kóvas «тс.» і паралельне дінд. kā́uti «кричить», гр. καύηξ «чайка», двн. kaha «галка», лат. cavannus «сіра сова»;
р. [ка́вкать] «кричати» (про галку, дитину), бр. [ка́ўкаць] «каркати» (про галку), [каўка] «галка», п. вл. нл. kawka, ч. слц. kavka, схв. кȃвка, слн. kávka;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́ва
«галка, сива ворона»
ка́вка
«тс.»
ка́вкати
кавча́ти
кау́кало
«той, хто кричить по-воронячому»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́ўкаць «каркати» (про галку) | білоруська |
| каўка «галка» | білоруська |
| kawka | верхньолужицька |
| καύηξ «чайка» | грецька |
| kaha «галка» | давньоверхньонімецька |
| kā́uti «кричить» | давньоіндійська |
| cavannus «сіра сова» | латинська |
| kóva «галка» | литовська |
| kóvas «тс.» | литовська |
| kawka | нижньолужицька |
| kawka | польська |
| kav- | праслов’янська |
| kavъka | праслов’янська |
| kavъkati | праслов’янська |
| ка́вкать «кричати» (про галку, дитину) | російська |
| кȃвка | сербохорватська |
| kavka | словацька |
| kávka | словенська |
| kavka | чеська |
кія́вкати «кричати, кавкати» (про галок)
очевидно, звуконаслідувальні утворення, паралельні до ка́вкати, кавча́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
киявча́ти
«тс.»
кіявча́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́вкати | українська |
| кавча́ти | українська |
ча́вкати «голосно плямкати»
звуконаслідувальне утворення, аналогічне га́вкати, ка́вкати, ша́вкати і под;
р. ча́вкать, бр. чвя́каць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ча́вати
«шамкотіти До; повільно їсти Корз»
чавкоті́ти
«плямкати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| чвя́каць | білоруська |
| ча́вкать | російська |
| га́вкати | ? |
| ка́вкати | ? |
| ша́вкати | ? |
хава́в «вигук, що імітує крик перепела, пугача та деяких інших птахів»
звуконаслідувальне утворення, пор. ка́вкати «вигук, що імітує крик галки»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
хава́вкати
ха́вкати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ка́вкати «вигук, що імітує крик галки» | ? |
кавака́ти «говорити нісенітницю»
афективне утворення, очевидно, повʼязане з [ґaва́ґати] «верзти, базікати» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́вкало
«пустомолот»
кавко́
«флегматична людина, що повільно говорить»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ґaва́ґати «верзти, базікати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України