КАВЕРЗИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ка́верза «підступ, інтрига; зла витівка»
виведення від свн. kawerzîn «купець», слат. cavercinus «житель міста Кагора» (у Франції) (Matzenauer 199–200; Mikl. EW 113) помилкове;
результат злиття не зовсім ясного компонента ка- (ко-), який виділяється також у словах каблу́к, ка́діб та деяких інших, і основи дієслова верзти (псл. *vьr̥zti «плести»);
р. ка́верза, [ка́верзня] «плітка», [ко́верза, ко́верзня] «тс.», [ко́верзни́] «літні личаки; личаки з очерету, з вірьовок; негарне взуття», бр. ка́верза;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ка́верзний
ка́верзник
каверзува́ти
«вередувати»
коверза́
«роздум; нісенітниця»
коверза́ти
«розуміти»
кове́рзний
ко́верзні
«інтриги»
коверзну́ти
коверзува́ти
«тс.; глумитися; мудрувати, вигадувати»
коверзу́ха
«вередуха»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ка́верза | білоруська |
*v<SUP>ь</SUP>r̥zti (псл. *vьr̥zti «плести») | праслов’янська |
ка́верза | російська |
ка́верзня «плітка» | російська |
ко́верза | російська |
ко́верзня «тс.» | російська |
ко́верзни́ «літні личаки; личаки з очерету, з вірьовок; негарне взуття» | російська |
kawerzîn «купець» | середньоверхньнімецька |
cavercinus «житель міста Кагора» (у Франції) | середньолатинська |
ка́від «рід, порода»
очевидно, результат сполучення не зовсім ясного компонента ка-, що виділяється також у словах ка́верза, ка́діб та ін., і основи дієслова води́тися (пор. ви́водок);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ка- | ? |
ка́верза | ? |
ка́діб | ? |
води́тися (пор. ви́водок) | ? |
ка́ворон «грак, Corvus frugilegus»
вважається тим самим компонентом займенникового походження, який виділяється і в словах каблу́к, ка́верза (Brückner 137; Rudnicki SO 3–4, 290–292);
припускається також первісна форма *kavo-vornos, у якій перша частина ототожнюється з псл. kava, kavъka, укр. ка́ва «галка; сива ворона» (Machek LP 3, 100–101; Sławski I 264; Георгиев БЕ 1978/3, 201; Būga RR I 444, II 343);
походження початкового ка- не зовсім ясне;
споріднене з лит. kóvarnis «грак», лтс. kuõvãrnis, kuõvãrna «галка»;
псл. *kavornъ›, складене з *ka- і *ѵоrnъ «ворон»;
нл. karwona (‹*kawrona) «ворона», karona «тс.», схв. [кȁврāн] «грак», слн. [kȃvran, kavrána, kovran] «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
kuõvãrnis | латиська |
kuõvãrna «галка» | латиська |
kóvarnis «грак» | литовська |
karwona «ворона»«тс.» (‹*kawrona) | нижньолужицька |
karona «ворона»«тс.» (‹*kawrona) | нижньолужицька |
*kawrona | нижньолужицька |
*kavo-vornos | праслов’янська |
kava | праслов’янська |
kavъka | праслов’янська |
*kavornъ | праслов’янська |
*ѵоrnъ «ворон» | праслов’янська |
*ka- | праслов’янська |
кȁврāн «грак» | сербохорватська |
kȃvran «тс.» | словенська |
kavrána «тс.» | словенська |
kovran «тс.» | словенська |
ка́ва «галка; сива ворона» | українська |
каблу́к | ? |
ка́верза | ? |
ка- | ? |
кавра́тити «бентежити, підбурювати, збуджувати»
не зовсім ясне;
можливо, утворене з компонента ка-, наявного також у словах каблу́к, ка́верза, ка́діб, і основи дієслова (на)вра́титися «привʼязнути; упертися, затятися»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ка- | ? |
каблу́к | ? |
ка́верза | ? |
ка́діб | ? |
вра́титися «привʼязнути; упертися, затятися» | ? |
калю́жа
реконструкція псл. *kalo-luža (Vasmer RSl 4, 164; Otrębski LP 5, 187; Holub–Kop. 161; Machek ESJČ 237) непереконлива;
досить поширеним також є пояснення слова як результату сполучення словотворчого компонента ka-, наявного у словах каблу́ка, ка́верза, ка́діб, з іменником luža (Фасмер II 170; Brückner AfSlPh 39, 11; Malinowski PF 5, 117; Mikl. EW 153, 177);
пор. у тому ж значенні утворення з іншим суфіксом п. kal-eń «тс.»;
можливо, повʼязане з kalъ (укр. кал «бруд, болото»);
псл. kaljuža, kaluža «калюжа»;
щодо дальшої етимології погляди розходяться;
р. [калю́жа́, калу́жа], [ка́лу́га] «калюжа; болото, драговина», бр. [калю́га], калю́жына «калюжа», п. kałuża, [kałuż], ст. kaługa, ч. kaluž, kaluže, ст. kaluha, слц. kaluž(a), kalužina, схв. кàљужа, кàљуга, слн. kalúža «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
калу́жа
калу́жниця
«водяний жук, Hydrophilus»
(зоол.)
калю́га
калю́жити
«робити калюжі; бруднити, брудно щось робити»
калю́житися
«купатися в калюжі»
калю́жний
калю́жниця
«рослина родини жовтцевих, що росте на болотах, берегах водоймищ, Caltha L.»
(бот.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
калю́га | білоруська |
калю́жына «калюжа» | білоруська |
kal-eń «тс.» | польська |
kałuża | польська |
kałuż | польська |
kaługa (ст.) | польська |
*kalo-luža | праслов’янська |
luža | праслов’янська |
kalъ | праслов’янська |
kaljuža | праслов’янська |
kaluža «калюжа» | праслов’янська |
калю́жа́ | російська |
калу́жа | російська |
ка́лу́га «калюжа; болото, драговина» | російська |
кàљужа | сербохорватська |
кàљуга | сербохорватська |
kaluž(a) | словацька |
kalužina | словацька |
kalúža «тс.» | словенська |
кал «бруд, болото» | українська |
kaluž | чеська |
kaluže | чеська |
kaluha (ст.) | чеська |
каблу́ка | ? |
ка́верза | ? |
ка́діб | ? |
кандзю́ба «кривизна, крючок»
не зовсім ясне;
можливо, результат поєднання словотворчого компонента ка(н)- (з н епентетичним), того самого, що і в словах ка́верза, ка́діб та ін., і основи слова дзьоб(дзюб);
Фонетичні та словотвірні варіанти
закандзю́битися
«закарлючитися; виявити перші ознаки переходу з інший стан»
кандзюбну́ти
«полетіти носом»
скандзю́бити
«скорчити, звести»
скандзю́битися
«скорчитися, померти»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ка(н)- (з н епентетичним) | ? |
ка́верза | ? |
ка́діб | ? |
дзьоб(дзюб) | ? |
кану́дити «нудити, тошнити»
результат поєднання словотворчого компонента ка-, наявного також у словах ка́верза, ка́діб та ін., з дієсл. нуди́ти (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ка- | ? |
ка́верза | ? |
ка́діб | ? |
кашу́би «етнографічна група поляків»
виведення від іменника szuba «шуба» за допомогою підсилювального компонента ka-, як у ка́верза, ка́діб (Brückner 222; Фасмер II 215), малопереконливе;
п. Kaszuby, очевидно, утворилось на основі етимологічно неясного апелятива kaszuby «мочарі», яким спочатку було названо відповідну територію;
запозичення з польської мови;
р. бр. кашу́бы, п. Kaszub, ч. слц. вл. Kašub, слн. kašúbščina «кашубський діалект»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кашу́б
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
кашу́бы | білоруська |
Kašub | верхньолужицька |
szuba «шуба» | польська |
Kaszuby | польська |
kaszuby «мочарі» | польська |
Kaszub | польська |
кашу́бы | російська |
Kašub | словацька |
kašúbščina «кашубський діалект» | словенська |
Kašub | чеська |
ка́верза | ? |
ка́діб | ? |
кону́ра «буда; тісне й брудне приміщення»
остаточно не з’ясоване;
вважалось утвореним із словотворчого ՝ компонента ко- (ка-), яку коверзува́ти, ка́верза, і основи *нура «нора», як п. ст. nura «тс.» (Mikl. EW 153, 213; Otrębski ŻW 275);
виводилось від калм. χοηūr «нічліг, (пташине) гніздо», монг. qonugur (Bern. I 483) або монг. Конох «ночувати», конуур «місце ночівлі тварин» (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55);
зіставлялося з лат. canis «собака» (Matzenauer 194);
р. конура́, канура́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
кану́ра
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
χοηūr «нічліг, (пташине) гніздо» | калмицька |
canis «собака» | латинська |
qonugur | монгольська |
Конох «ночувати» | монгольська |
nura «тс.» | польська |
конура́ | російська |
канура́ | українська |
ко- (ка-) | ? |
яку коверзува́ти | ? |
ка́верза | ? |
*нура «нора» | ? |
nura «тс.» | ? |
конуур «місце ночівлі тварин» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України