КАВЕРЗА — ЕТИМОЛОГІЯ

виведення від свн. kawerzîn «купець», слат. cavercinus «житель міста Кагора» (у Франції) (Matzenauer 199–200; Mikl. EW 113) помилкове;

результат злиття не зовсім ясного компонента ка- (ко-), який виділяється також у словах каблу́к, ка́діб та деяких інших, і основи дієслова верзти (псл. *v^ьr̥zti «плести»);

р. ка́верза, [ка́верзня] «плітка», [ко́верза, ко́верзня] «тс.», [ко́верзни́] «літні личаки; личаки з очерету, з вірьовок; негарне взуття», бр. ка́верза;

очевидно, результат сполучення не зовсім ясного компонента ка-, що виділяється також у словах ка́верза, ка́діб та ін., і основи дієслова води́тися (пор. ви́водок);

вважається тим самим компонентом займенникового походження, який виділяється і в словах каблу́к, ка́верза (Brückner 137; Rudnicki SO 3–4, 290–292);

припускається також первісна форма *kavo-vornos, у якій перша частина ототожнюється з псл. kava, kavъka, укр. ка́ва «галка; сива ворона» (Machek LP 3, 100–101; Sławski I 264; Георгиев БЕ 1978/3, 201; Būga RR I 444, II 343);

походження початкового ка- не зовсім ясне;

споріднене з лит. kóvarnis «грак», лтс. kuõvãrnis, kuõvãrna «галка»;

псл. *kavornъ›, складене з *ka- і *ѵоrnъ «ворон»;

нл. karwona (‹*kawrona) «ворона», karona «тс.», схв. [кȁврāн] «грак», слн. [kȃvran, kavrána, kovran] «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, утворене з компонента ка-, наявного також у словах каблу́к, ка́верза, ка́діб, і основи дієслова (на)вра́титися «привʼязнути; упертися, затятися»;

реконструкція псл. *kalo-luža (Vasmer RSl 4, 164; Otrębski LP 5, 187; Holub–Kop. 161; Machek ESJČ 237) непереконлива;

досить поширеним також є пояснення слова як результату сполучення словотворчого компонента ka-, наявного у словах каблу́ка, ка́верза, ка́діб, з іменником luža (Фасмер II 170; Brückner AfSlPh 39, 11; Malinowski PF 5, 117; Mikl. EW 153, 177);

пор. у тому ж значенні утворення з іншим суфіксом п. kal-eń «тс.»;

можливо, повʼязане з kalъ (укр. кал «бруд, болото»);

псл. kaljuža, kaluža «калюжа»;

щодо дальшої етимології погляди розходяться;

р. [калю́жа́, калу́жа], [ка́лу́га] «калюжа; болото, драговина», бр. [калю́га], калю́жына «калюжа», п. kałuża, [kałuż], ст. kaługa, ч. kaluž, kaluže, ст. kaluha, слц. kaluž(a), kalužina, схв. кàљужа, кàљуга, слн. kalúža «тс.»;

не зовсім ясне;

можливо, результат поєднання словотворчого компонента ка(н)- (з н епентетичним), того самого, що і в словах ка́верза, ка́діб та ін., і основи слова дзьоб(дзюб);

результат поєднання словотворчого компонента ка-, наявного також у словах ка́верза, ка́діб та ін., з дієсл. нуди́ти (див.);

виведення від іменника szuba «шуба» за допомогою підсилювального компонента ka-, як у ка́верза, ка́діб (Brückner 222; Фасмер II 215), малопереконливе;

п. Kaszuby, очевидно, утворилось на основі етимологічно неясного апелятива kaszuby «мочарі», яким спочатку було названо відповідну територію;

запозичення з польської мови;

р. бр. кашу́бы, п. Kaszub, ч. слц. вл. Kašub, слн. kašúbščina «кашубський діалект»;

остаточно не з’ясоване;

вважалось утвореним із словотворчого ՝ компонента ко- (ка-), яку коверзува́ти, ка́верза, і основи *нура «нора», як п. ст. nura «тс.» (Mikl. EW 153, 213; Otrębski ŻW 275);

виводилось від калм. χοηūr «нічліг, (пташине) гніздо», монг. qonugur (Bern. I 483) або монг. Конох «ночувати», конуур «місце ночівлі тварин» (Баскаков та ін. Взаимод. и взаимообог. 55);

зіставлялося з лат. canis «собака» (Matzenauer 194);

р. конура́, канура́;