КАВА — ЕТИМОЛОГІЯ

ка́ва «тропічна рослина Coffea (arabica) L.; плоди цієї рослини; напій з них»

тур. kahve «кава» походить від ар. ķahva «тс.» (початково «сорт легкого вина»), утвореного від географічної назви Kaffa – місцевості в південній Ефіопії, звідки походили торгівці кавою;
запозичено з арабської мови за посередництвом турецької і польської;
р. ко́фе, бр. ко́фе, ка́ва, п. kawa, ст. kafa, ч. слц. káva, вл. kofej, нл. kafej, болг. кафе́, ст. каве́, м. кафе, схв. кàфа, кàва, слн. káva, kofè;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кавʼя́рник «посудина для кави; [продавець кави]»
кавʼя́рня
ка́вник «посудина для кави»
кавни́ця «тс.; млинок для кави»
каво́чниця «продавщиця кави»
кавува́ти «пити каву»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ķahva «тс.» (початково «сорт легкого вина») арабська
ко́фе білоруська
ка́ва білоруська
кафе́ болгарська
каве́ (ст.) болгарська
kofej верхньолужицька
кафе македонська
kafej нижньолужицька
kawa польська
kafa (ст.) польська
ко́фе російська
кàфа сербохорватська
кàва сербохорватська
káva словацька
káva словенська
kofè словенська
kahve «кава» турецька
káva чеська

ка́ва «вовк; страховище, різдвяний дід Ж»

неясне;
р. [ко́ва́ть] «боятися»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́ва́ть «боятися» російська

кав (вигук, що імітує крик дитини, галки тощо)

псл. kav-, kavъka, kavъkati;
звуконаслідувальне утворення, споріднене з лит. kóva «галка», kóvas «тс.» і паралельне дінд. kā́uti «кричить», гр. καύηξ «чайка», двн. kaha «галка», лат. cavannus «сіра сова»;
р. [ка́вкать] «кричати» (про галку, дитину), бр. [ка́ўкаць] «каркати» (про галку), [каўка] «галка», п. вл. нл. kawka, ч. слц. kavka, схв. кȃвка, слн. kávka;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ка́ва «галка, сива ворона»
ка́вка «тс.»
ка́вкати
кавча́ти
кау́кало «той, хто кричить по-воронячому»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́ўкаць «каркати» (про галку) білоруська
каўка «галка» білоруська
kawka верхньолужицька
καύηξ «чайка» грецька
kaha «галка» давньоверхньонімецька
kā́uti «кричить» давньоіндійська
cavannus «сіра сова» латинська
kóva «галка» литовська
kóvas «тс.» литовська
kawka нижньолужицька
kawka польська
kav- праслов’янська
kavъka праслов’янська
kavъkati праслов’янська
ка́вкать «кричати» (про галку, дитину) російська
кȃвка сербохорватська
kavka словацька
kávka словенська
kavka чеська

ко́фе «кава»

запозичено, очевидно, через російську мову з голландської;
гол. koffie «кава» (разом з англ. coffee) походить з того самого джерела, що й фр. ісп. порт. café, іт. caffe, нім. Kaffee, укр. ка́ва;
р. ко́фе, заст. ко́фей, ст. кофе (1649–1653), кофий (1724), бр. ко́фе, вл. kofej;
Фонетичні та словотвірні варіанти

кофеї́н (хім., фарм.)
кофеї́нка «зерно кавового дерева»
кофей «кавове дерево аравійське, Соffеа arabica L.» (бот.)
кофе́йник
кофе́йниця
кофе́йня
кофій
ко́фій (заст.)
ко́ффа
ко́хва
кохвій «тс.»
ко́хвія «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́фе білоруська
kofej верхньолужицька
koffie «кава» (разом з англ. coffee) голландська
café іспанська
caffe італійська
Kaffee німецька
café португальська
ко́фе російська
ко́фей (заст.) російська
кофе (1649--1653)(ст.) російська
кофий (1724)(ст.) російська
ка́ва українська
café французька

ко́хва «люпин, Lupinus L.» (бот.)

очевидно, результат перенесення на люпин назви [ко́хва] «кава; кавове дерево» за подібністю плодів цих рослин (Флора УРСР VI 314; УРЕ VI 45, VIII 318) (пор. укр. [ка́ва] «люпин»);
[кохфія] «люпин шорсткий, Lupinus hirsutus L.» Mak;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́хва «кава; кавове дерево» українська
ка́ва українська

сова́ «сова; сова вухата, пугач, Asio otus L.; сова пугач, пуга, Bubo bubo L.; сова біла, снігова, Nyctea nyctea L.; сова сіра, погутькало, Strix aluco L.; сова яструбина, гуля, Surnia ulula L.» (орн.)

псл. sova давнього звуконаслідувального походження;
паралельне дбрет. couann «сова», брет. kaouen «тс.», кімр. cuan «нічна сова», лат. cavannus «сіра сова» (з гал.), а також двн. hūwo «сова», hūwila «тс.», вірм. sag «гуска», лит. šaũkti «кричати» та іншим задньопіднебінним лит. kóva «галка», naktikóva «сова, нічний ворон», двн. kaha «галка», дінд. kā́uti «кричить», що виводяться з іє. *kā˘u-/kē˘u-/kū- «кричати, вити», з яким пов’язані також псл. kavъkati «кричати», укр. ка́вкати «тс.», [ка́ва] «галка, сива ворона»;
р. сова́, бр. сава́, др. сова, п. вл. нл. sowa, ч. слц. sova, схв. со̏ва, слн. sôva, с.-цсл. сова;
Фонетичні та словотвірні варіанти

засо́витися «спохмурніти, надутися (як сова)»
осові́лий
посовині́ти «знепритомніти, сп’яніти»
посові́лий
сов'я́тко
со́в'я́чий
совеня́
сови́ний
сови́нка «карликова сова, Surnia pygmaea»
совинча́ «совеня»
сові́ти
со́вка «совка-сплюшка, Otus Penn.»
сову́ля «сич, Athene»
усо́витися «стати похмурим, понуритися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сава́ білоруська
kaouen «тс.» бретонська
sowa верхньолужицька
sag «гуска» вірменська
couann «сова» давньобретонська
hūwo «сова» давньоверхньонімецька
kaha «галка» давньоверхньонімецька
kā́uti «кричить» давньоіндійська
сова давньоруська
*kā˘u-/kē˘u-/kū- «кричати, вити» індоєвропейська
cuan «нічна сова» кімрська
cavannus «сіра сова»гал.) латинська
šaũkti «кричати» литовська
kóva «галка» литовська
sowa нижньолужицька
sowa польська
sova праслов’янська
kavъkati «кричати» праслов’янська
сова́ російська
сова сербо-церковнослов’янська
ва сербохорватська
sova словацька
sôva словенська
ка́вкати «тс.» українська
sova чеська
hūwila «тс.» ?
naktikóva «сова, нічний ворон» ?
ка́ва «галка, сива ворона» ?

ка́вка «чорна вівця»

результат перенесення назви [ка́ва, ка́вка] «сива ворона, галка» за подібністю забарвлення;
пор. [га́лка] «чорна вівця» ВеНЗн;
п. [kawula] «чорна або руда корова»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kawula «чорна або руда корова» польська
ка́ва «сива ворона, галка» ?
ка́вка «сива ворона, галка» ?
га́лка «чорна вівця» ?

ка́ворон «грак, Corvus frugilegus»

споріднене з лит. kóvarnis «грак», лтс. kuõvãrnis, kuõvãrna «галка»;
припускається також первісна форма *kavo-vornos, у якій перша частина ототожнюється з псл. kava, kavъka, укр. ка́ва «галка; сива ворона» (Machek LP 3, 100–101; Sławski I 264; Георгиев БЕ 1978/3, 201; Būga RR I 444, II 343);
вважається тим самим компонентом займенникового походження, який виділяється і в словах каблу́к, ка́верза (Brückner 137; Rudnicki SO 3–4, 290–292);
походження початкового ка- не зовсім ясне;
псл. *kavornъ›, складене з *ka- і *ѵоrnъ «ворон»;
нл. karwona (‹*kawrona) «ворона», karona «тс.», схв. [кȁврāн] «грак», слн. [kȃvran, kavrána, kovran] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
kuõvãrnis латиська
kuõvãrna «галка» латиська
kóvarnis «грак» литовська
karwona «ворона»«тс.» (‹*kawrona) нижньолужицька
karona «ворона»«тс.» (‹*kawrona) нижньолужицька
*kawrona нижньолужицька
*kavo-vornos праслов’янська
kava праслов’янська
kavъka праслов’янська
*kavornъ праслов’янська
*ѵоrnъ «ворон» праслов’янська
*ka- праслов’янська
кȁврāн «грак» сербохорватська
kȃvran «тс.» словенська
kavrána «тс.» словенська
kovran «тс.» словенська
ка́ва «галка; сива ворона» українська
каблу́к ?
ка́верза ?
ка- ?

каву́ля «зозуля»

очевидно, утворене від [ка́ва] «сива ворона, галка» за аналогією до зозу́ля з огляду на паралельне вживання цих форм (пор. зозуля-кавуля]. – Див. ще кав;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́ва «сива ворона, галка» ?
зозу́ля (пор. зозуля-кавуля]. -- Див. ще кав. ?

ко́вочка «галка, Corvus monedula» (орн.)

очевидно, пов’язане з [ка́ва] «тс.»;
фонетичний характер зв’язку неясний;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́ва «тс.» ?

ця́вка «галка (кавка), Coloeus (corvus) monedula L.» (орн.)

результат експресивної видозміни слова [ка́вка] «тс.», можливо, внаслідок зближення звуконаслідування кав, що позначає крик цих птахів, з вигуком цяв;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ка́вка «тс.» ?
кав ?
цяв ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України