К — ЕТИМОЛОГІЯ | Горох — українські словники

реконструювалось (Brugmann Grundriss II 2, 855; Bern. I 658; Фасмер–Трубачев II 146–147; Sławski III 290–293; Machek ESJČ 232) псл. *kъt, яке зіставлялося з дінд. kam «задля, ради»;

повʼязується також (Веnveniste BSL 52 XIII; ESSJ Sl. gr. І 105–106) із согдійським (іранським) kw-ku «до», яке ототожнюється з ав. kū «де», псл. kъ-de «тс.»;

р. к, ко, бр. к, ст. ко, ку, др. къ, п. слц. нл. k, ku, ч. вл. k, ke, [ku], полаб. ků, болг. к, кък, към, м. [куму], схв. к, кȁ, ст. г, [x, кȁк, ку], слн. k, h, стсл. къ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

oк

ґy «тс.»

ік

ку

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kū «де»	авестійська
к	білоруська
ко	білоруська
ку	білоруська
к	болгарська
кък	болгарська
към	болгарська
k	верхньолужицька
ke	верхньолужицька
ku	верхньолужицька
kam «задля, ради»	давньоіндійська
къ	давньоруська
куму	македонська
k	нижньолужицька
ku	нижньолужицька
ků	полабська
k	польська
ku	польська
*kъt	праслов’янська
kъ-de «тс.»	праслов’янська
к	російська
ко	російська
к	сербохорватська
кȁ	сербохорватська
г	сербохорватська
x	сербохорватська
кȁк	сербохорватська
ку	сербохорватська
k	словацька
ku	словацька
k	словенська
h	словенська
къ	старослов’янська
k	чеська
ke	чеська

бібни́к «трилисник, Menyanthes trifoliata L.» (бот.)

очевидно, результат спрощення форми *бібрник і інших пов’язаних з нею похідних від бобе́р;

пор. [боброк] «трилисник» Mak, [бобряк] «латаття біле» Mak;

первісна назва зумовлена тим, що відповідні рослини ростуть у воді і на болотах (біля бобрів);

р. Бобро́вик, бобро́вица «трилисник»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

бобо́вник «тс.»

к «тс.; сусак, Butomus umbellаtus L.; вероніка струмкова, Veronica beccabunga L.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бобро́вица «трилисник»	українська
бібрник	?
боброк «трилисник»	?
Mak	?
бобряк «латаття біле»	?
Mak	?
Бобро́вик	?

бле́шня́ «блискуча металева принада на рибальському гачку в вигляді рибки, комахи тощо»

пор. лит. blìzge «блешня», blyšketi «блискати»;

похідне утворення від кореня блес(к)-;

в українській і білоруській мовах с закономірно перейшло в ш під впливом наступного йотованого нь (‹ -nj-), як у колішня;

р. болг. блесна́ «блешня», бр. бле́шня, блясна «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

блешнюва́ти «ловити рибу на блешню»

блещї́ «тс.» (мн.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
бле́шня	білоруська
блесна́ «блешня»	болгарська
blìzge «блешня»	литовська
блесна́ «блешня»	російська
блясна «тс.»	українська
blìzge «блешня»	?
blyšketi «блискати»	?
блес	?
к	?
колішня	?

во́нка «зовні, назовні»

утворено з прислівника вон і частки -ка, тієї самої, що і в ни́нька, ту́тка, [вну́ка], спорідненої з дінд. kam (частка узагальнення), ав. kā «тс.», лит. ст. -ka- (вказівна частка), гр. κα, κεν, можливо, також псл. kъ(n), укр. к;

р. [во́нки] «геть», бр. во́нкі «назовні», м. [вонка] «надвір»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
kā «тс.»	авестійська
во́нкі «назовні»	білоруська
κα	грецька
kam (частка узагальнення)	давньоіндійська
-ka- (вказівна частка)	литовська
вонка «надвір»	македонська
kъ(n)	праслов’янська
во́нки «геть»	російська
к	українська
вон	?
ка	?
ни́нька	?
ту́тка	?
вну́ка	?
-ka- (вказівна частка)	?
κεν	?

д «до, к» (прийменник з дав. в.)

очевидно, результат функціональної і фонетичної взаємодії прийменників к і до;

безпосереднє виведення [д] з до (Ogonowski Studien 59) помилкове;

Фонетичні та словотвірні варіанти

ід

од «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
к	?
до	?
д	?

дошку́ркий «болючий, дошкульний»

результат видозміни форми [дошку́лький] «тс.» під впливом слова шку́р(к)а;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
дошку́лький «тс.»	?
шку́р	?
к	?
а	?

кра́ми «плечі» (у виразі [взяти на крами́)

неясне;

вважається результатом злиття прийменника к з іменником [ра́ма] (раме́на́) «плечі» (Гриценко 128);

Фонетичні та словотвірні варіанти

кра́ма (на краму)

крамана́ди «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
к (раме́на́] «плечі» (Гриценко 128).	українська
ра́ма (раме́на́] «плечі» (Гриценко 128).	українська
раме́на́	українська

сік

іє. *sō˘eq^{ō˘^os;}

споріднене з лит. sakaĩ (мн.) «деревна смола», прус. sackis «тс.», лтс. svеķi (мн.) «смола», можливо, також гр. ὀπός «сік», лат. sūcus «тс.»;

псл. sokъ;

р. бр. болг. м. сок, др. сокъ «рідина; сік; напій; їжа; ласощі», п. ч. діал. sok, слц. osoka «сік (грибний)», схв. со̑к, со̏к, слн. sók, стсл. сокъ;

Фонетичні та словотвірні варіанти

па́сока

посо́ка «кров тварини»

посо́чина «сукровиця»

посо́чити «поплямувати кров’ю»

просочи́ти

просочний «промакальний»

січни́й «соковитий»

сок

сока́вий

сокова́тий «тс.»

сокове́ «кислий курячий соус»

сокови́й

сокови́к «березень» (заст.)

сокови́тий

сокті́ти «сочитися»

сокува́ти «точити сік»

соч «сік»

сочень «квітень»

сочи́стий «соковитий»

сочи́ти «випускати сік»

сочи́тися

сочінь «тс.»

со́чний «тс.»

со́чні «рослина, яка дає гумігут» (бот.)

спосо́чити «поплямувати кров’ю»

сукотíти «капати»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сок	білоруська
сок	болгарська
ὀπός «сік»	грецька
сокъ «рідина; сік; напій; їжа; ласощі»	давньоруська
*sō˘eq	індоєвропейська
sūcus «тс.»	латинська
svеķi «смола» (мн.)	латиська
sakaĩ «деревна смола» (мн.)	литовська
сок	македонська
sok	польська
sokъ	праслов’янська
sackis «тс.»	прусська
сок	російська
к	сербохорватська
osoka «сік (грибний)»	словацька
sók	словенська
сокъ	старослов’янська
к	українська
sok	чеська
sok	?

смок «дракон Нед; змій-велетень (семиголовий), гідра, удав Бі; вид ящірки Пі»

етимологія остаточно не з’ясована;

здебільшого реконструюється псл. *smъkъ, пов’язане з smykati «ковзати, повзти», ч. smókati se «тягтися, волочитися, сунутися», р. смы́каться, (пре)смыка́ться, стсл. смыкати сѧ, смоучати «повзти», що не пояснює пізніший вокалізм о в західнослов’янських мовах;

форми з початковим z могли виникнути під впливом zmija «змія»;

пропонується також (Brückner 503–504) зближення сл. smokъ «вуж; змія» з п. smoktać «смоктати»;

іноді smokъ тлумачиться як результат видозміни *snok-, запозиченого з германських мов (пор. дангл. snaca «змія», англ. snake «тс.» – Słuszkiewicz JP 38, 211–212);

неприйнятне зіставлення слов’янських форм з лит. smãkas «дракон» (Mikl. EW 311), яке саме є, очевидно, запозиченням із слов’янських мов;

р. смок «змій» (у казках), бр. смок «тс.», цмок «тс.; домовик», п. smok «тс.; вид ящірки, Draco volans; слимак», ч. smok «дракон, змій», zmok «дракон», zmek «домовик, змій», слц. zmok «домовик», [zmak, čmoch] «тс.», болг. смок «вуж; мідяниця, велика жовта змія», м. смок «полоз; вуж», схв. сму̑к «вуж», сму́каља, сму̀куља «тс.», слн. smа̏k «дракон», smokúlja «неотруйна змія», р.-цсл. смокъ «змій, дракон»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

сми́чіль «семирічна гадюка»

смочі́ль «дракон»

цмок «великий змій; дракон; гідра»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
смок «тс.»	білоруська
смок «вуж; мідяниця, велика жовта змія»	болгарська
smãkas «дракон»	литовська
смок «полоз; вуж»	македонська
smoktać «смоктати»	польська
smok «тс.; вид ящірки, Draco volans; слимак»	польська
*smъkъ	праслов’янська
смы́каться	російська
смок «змій» (у казках)	російська
смокъ «змій, дракон»	русько-церковнослов’янська
к «вуж»	сербохорватська
smokъ «вуж; змія»	слов’янські
zmok «домовик»	словацька
smа̏k «дракон»«неотруйна змія»	словенська
smokúlja «дракон»«неотруйна змія»	словенська
смыкати сѧ	старослов’янська
цмок «тс.; домовик»	українська
zmak «тс.»	українська
čmoch «тс.»	українська
сму́каља	українська
сму̀куља «тс.»	українська
smókati se «тягтися, волочитися, сунутися»	чеська
smok «дракон, змій»«дракон»«домовик, змій»	чеська
zmok «дракон, змій»«дракон»«домовик, змій»	чеська
zmek «дракон, змій»«дракон»«домовик, змій»	чеська
smykati «ковзати, повзти»	?
(пре)смыка́ться	?
смоучати «повзти»	?
zmija «змія»	?
*snok-	?

со́нях «соняшник, Helianthus L.» (бот.)

назви зумовлені схожістю квітки соняшника із сонцем, а також тим, що його квітка постійно повертається до сонця;

похідні утворення від со́нце;

р. подсо́лнечник, бр. слане́чнік, п. słonecznik, ч. slunečnice, слц. slnečnica, болг. слънчегле́д, [слъ́нчовка], м. сончоглед, схв. сунча̀нӣк, су̀нчаница, слн. sónčnica «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

підсо́нічник

підсо́нух

посоня́шник

посоря́шник «тс.»

посояшник

просо́ня́шник

сон «тс.»

сонечник

со́нічник

со́няшник

соняшничи́на

соняшничи́ння

соняшня́нка «поле, де росли соняшники»

со́яшник «соняшник»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
слане́чнік	білоруська
слънчегле́д	болгарська
сончоглед	македонська
słonecznik	польська
подсо́лнечник	російська
к	сербохорватська
slnečnica	словацька
sónčnica «тс.»	словенська
слъ́нчовка	українська
су̀нчаница	українська
slunečnice	чеська
со́нце	?

струк «довгий і вузький плід з насінням; [качан кукурудзи; шишка хвойного дерева ВеУг; головка часнику Л; перець стручковий, Capsicum annuum L. Mak]»

псл. strukъ/strǫkъ;

дальші зв’язки неясні;

пропоновані етимології (зведення до іє. *(s)ter- «жорсткий, тугий», *strek-/strok- «колоти», *ser- «текти», зіставлення з лит. rùkti «морщитися» та ін.) малопереконливі;

р. стручо́к, бр. струк, п. strąk, ч. слц. struk, вл. truk, нл. tšuk, болг. стрък, м. страк, схв. стру̑к, слн. strа̏k;

Фонетичні та словотвірні варіанти

струкасті «стручкові, Leguminosae Juss.»

струкаті

струкова́ті

струковий (у сполученні [с. біб] «боби, Vicia faba L.»)

струкові

струковці

струкува́тий

струх «струк»

стру́ча «стручки» (зб.)

струча́стий «стручковий»

стру́че

стручи́стий «стручкуватий»

стручко́вий

стручковина

стручкові «тс.»

стручкува́тий

стручня́к «зерноїд, Bruchus L.; [горошник, гороховий зерноїд, Bruchus pisi Нед]» (ент.)

стручо́к «струк»

стру́ччя «тс.»

стрюк

стрюкова́тий «струкуватий»

стрюкови́ння «стебла стручкових рослин»

стрючкува́тий «тс.»

стрючо́к «тс.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
струк	білоруська
стрък	болгарська
truk	верхньолужицька
rùkti «морщитися»	литовська
страк	македонська
tšuk	нижньолужицька
strąk	польська
strukъ/strǫkъ	праслов’янська
стручо́к	російська
к	сербохорватська
struk	словацька
strа̏k	словенська
struk	чеська
*(s)ter- «жорсткий, тугий»	?
*strek-/strok- «колоти»	?
*ser- «текти»	?

сук

псл. sǫkъ «сук, гілка», очевидно, пов’язане з формою без назалізації soxa «соха»;

споріднене з лит. at-šankė˜ «гак, крюк; виступ на дереві, палка», дінд. śaŋkúḥ «гострий кілок, дерев’яний гвіздок, кіл», кімр. cainc «сук» (‹*k῀ankī), ірл. géc «гілка, сук», дісл. hār «кілок, кочет» (‹*hanha-), hǣll «кіл» (‹*hanhila);

р. бр. сук, п. sęk, ч. слц. вл. нл. suk, болг. сък, м. сак, схв. су̑к, слн. [sọ̑k], стсл. сѫкъ «тріска, сучок»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

зсукува́тіти «стати сучкуватим»

підсу́ччя «шворка, до якої прив’язаний поплавок ([су́чка]) до якоря човна»

сука́тий

сука́ч «сукувата палка»

суко́ва́тий «сукуватий»

суко́вий «з гілок»

сукува́тий

су́ча́ «гілки хвойних дерев, з яких городять тини» (зб.)

суче́чкова́тий «сукуватий»

сучи́стий «тс.»

сучкува́тий

сучо́к

су́ччя (зб.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
сук	білоруська
сък	болгарська
suk	верхньолужицька
śaŋkúḥ «гострий кілок, дерев’яний гвіздок, кіл»	давньоіндійська
hār «кілок, кочет» (‹*hanha-)	давньоісландська
géc «гілка, сук»	ірландська
cainc «сук» (‹*k῀ankī)	кімрська
at-šankė˜ «гак, крюк; виступ на дереві, палка»	литовська
сак	македонська
suk	нижньолужицька
sęk	польська
sǫkъ «сук, гілка»	праслов’янська
сук	російська
к	сербохорватська
suk	словацька
sọ̑k	словенська
сѫкъ «тріска, сучок»	старослов’янська
suk	чеська
soxa «соха»	?
hǣll «кіл» (‹*hanhila)	?

су́рик

гр. συριϰόν «сирійський барвник» утворене від συριϰός «сирійський», похідного від Συρία «Сирія»;

через старослов’янське посередництво запозичено з грецької мови;

р. су́рик, бр. су́рык, ч. suřík «сурик» (з рос.), вл. surik, схв. су̏рӣк «тс.», цсл. соурикъ (сӱрикъ) «червоний барвник»;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
су́рык	білоруська
surik	верхньолужицька
συριϰόν «сирійський барвник»	грецька
су́рик	російська
к «тс.»	сербохорватська
соурикъ «червоний барвник» (сӱрикъ)	церковнослов’янська
suřík «сурик» (з рос.)	чеська
συριϰός «сирійський»	?
Συρία «Сирія»	?

ке «дай, подай; ану; глянь, дивись» (виг.)

очевидно, результат редукції форм кажи́, кажі́те з давнім значенням «покажи, покажіть» через проміжні стадії *каи́, *каі́те, аналогічні до редукованої форми (він) кае (‹каже);

виведення ке з компонента -к вузькодіалектного варіанта частки [лишек] (Німчук ІУМ Морфологія 490) непереконливе;

р. [ке] «ну, ану; дай», [ке́те];

Фонетичні та словотвірні варіанти

кей «тс.»

ке́те «дайте»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
ке «ну, ану; дай»	російська
ке́те	російська
кажи́	українська
кажі́те «покажи, покажіть»	українська
*каи́	українська
*каі́те	українська
кае (‹каже)	українська
каже	українська
ке	українська
к	українська
лишек	українська

комо́нь «кінь» (заст.)

пов’язується також з кінь псл. konь (‹*komnь), прус. camnet «кінь» (Брандт РФВ 22, 139; Bohač LF 33, 107);

зіставляється з дінд. camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens), нвн. [Hummel] (назва бика), норв. humre «тихо іржати» (Moszyński PZJP 238; Трубачев Назв. дом. жив. 50–51);

загальноприйнятої етимології не має;

псл. komonь;

р. ко́мо́нь «кінь» (у піснях), др. комонь п. komu(n)ik (іст.) «кінний загін; вершник», ст. komon(n)ik «вершник» (з др.?), ч. komoň «кінь», стсл. комонь, «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

к «вершник; власник коня; стайня»

комани́ця «похітлива безплідна жінка»

комени́ця «тс.»

коменне́ «податок з верхового коня» (заст.)

коми́нниця «безплідна корова; безплідна жінка»

ком́нниця «тс.»

комо́н «тс.»

комони́ця «похітлива кобила; безплідна жінка»

комо́нний «який їде на коні» (заст.)

комо́нник «вершник» (заст.)

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
camaráḥ (різновид бика, Bos grunniens)	давньоіндійська
комонь «кінний загін; вершник» (іст.)	давньоруська
Hummel (назва бика)	нововерхньонімецька
humre «тихо іржати»	норвезька
konь (‹*komnь)	праслов’янська
komonь	праслов’янська
camnet «кінь»	прусська
комонь «тс.»	старослов’янська
komoň «кінь»	чеська
кінь	?
ко́мо́нь «кінь» (у піснях)	?
komon(n)ik «вершник» (з др.?)	?

чек «документ із розпорядженням вкладника банку видати пред’явникові певну суму; талон до каси (або від каси) із зазначенням суми»

запозичення з англійської мови;

англ. cheque, (амер.) check «тс.» виводиться від ар. ṣakk «договір, контракт, документ», похідного від перс. čäk «тс.» (Фасмер IV 324; Holub–Lyer 465; Kluge–Mitzka 639);

етимологізується також (Черных II 376–377; Kopaliński 193; Lokotsch 140; Chambers 69) як похідне від англ. check «шах; перепона; зупинка, затримка», що зводиться до перс. shâh «шах, цар»;

р. болг. м. чек, бр. чэк, п. czek, ч. šek (з н. Scheck), ček, слц. šek, схв. че̑к, слн. čék;

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
cheque	англійська
check «шах; перепона; зупинка, затримка»	англійська
ṣakk «договір, контракт, документ»	арабська
чэк	білоруська
чек	болгарська
чек	македонська
čäk «тс.»	перська
shâh «шах, цар»	перська
czek	польська
чек	російська
к	сербохорватська
šek	словацька
čék	словенська
šek (з н. Scheck), ček	чеська
check «тс.»	?

чорно́биль «багаторічна трав’яниста рослина з чорнувато-бурим стеблом, різновид полину, Artemisia vulgaris L.» (бот.)

псл. *čr̥nobylъ/čr̥nobylь;

назва пов’язана з наявністю в рослин цього виду темно-червоного стебла на відміну від гіркого сивого полину зі світлим стеблом;

складне утворення, що виникло на основі слів *čr̥nъ «чорний», укр. чо́рний і bylь «трава», укр. [било́] «стебло»;

р. чернобы́ль, чернобы́л, чернобы́лье, чернобы́льник «чорнобиль, Artemisia vulgaris L.», бр. чарно́быль, п. ст. czarnobyl, ч. černobýl, слц. černobylˊ, схв. црну́биљ, црно̀бил, црно̀биљнӣк, слн. [črna bíl] «тс.»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

чернобель

чернобиль «тс., [біждерев, Artemisia cаmpestris L.]»

чернобіль

черно́біль «тирлич (карпатський) жовтий, Gentiana (carpatica) Cutea L.»

чернобільник

чорна биль «тс.»

чорний біль «чорнобиль, Artemisia vulgaris L.»

чорнобель

чорно́бил

чорнобилець «жовтозілля, Senecіo jacobaea L.»

чорнобило

чорнобиль «біждерево (полин польовий), Artemisia cаmpestris L.»

чорноби́льник

чорно́біл

чорно́біль «чорнобиль, Artemisia vulgaris L.»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
чарно́быль	білоруська
czarnobyl	польська
*čr̥nobylъ/čr̥nobylь	праслов’янська
чернобы́ль	російська
црну́биљ	сербохорватська
černobylˊ	словацька
črna bíl «тс.»	словенська
чо́рний «трава»	українська
bylь «трава»	українська
било́ «стебло»	українська
чернобы́л	українська
чернобы́лье	українська
чернобы́льник «чорнобиль, Artemisia vulgaris L.»	українська
црно̀бил	українська
к	українська
černobýl	чеська
*čr̥nъ «чорний»	?
czarnobyl	?

цмок «звуконаслідування, що імітує уривчастий звук при поцілунку, всисанні або клацанні; поцілунок»

звуконаслідувальне утворення, паралельне до чмок;

р. [цмо́кать], бр. цмок, п. слц. cmok, слц. cmuk, схв. цмо̏к, слн. cmîk;

Фонетичні та словотвірні варіанти

цмо́кати «клацати; цілувати»

цмоко́вина «драговина, трясовина»

цмо́ком «всисаючи, всмоктуючи Нед; жадібно О»

цмокоті́ти «чвакати»

цмокта́ти «смоктати»

чмок «цмок»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
цмок	білоруська
cmok	польська
цмо́кать	російська
к	сербохорватська
cmok	словацька
cmuk	словацька
cmîk	словенська
чмок	?

цок «вигук, що імітує звук від різкого удару»

звуконаслідувальне утворення;

р. бр. цок, болг. цък, м. цак, схв. ца̏к, слн. cokоtáti «цокати»;

Фонетичні та словотвірні варіанти

цок-цо́к «вигук, що відтворює хід годинника»

цо́кати

цо́кіт

цокота́йло «базіка»

цокота́ти

цокоті́ти

цокотне́ча

цокотня́ «різкий стукіт; цокотання; [швидка розмова]»

цокотня́ва

цокоту́н «балакун, щебетун»

цокоту́ха «щебетуха; [дерев’яний дзвіночок на шиї в худоби]»

Етимологічні відповідники

Слово	Мова
цок	білоруська
цък	болгарська
цак	македонська
цок	російська
к	сербохорватська
cokоtáti «цокати»	словенська

Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України