ЙОГИ — ЕТИМОЛОГІЯ

йог

запозичення з давньоіндійської мови;
дінд. yōgi «послідовник йоги; той, хто займається йогою» пов’язане з yōga «запрягання; підкорення; філософська школа йога», yunáktı «запрягає, з’єднує», уиgám «ярмо», спорідненими з лат. jugum, лит. jungas «тс.», стсл. иго;
р. йог, бр. іо́г, іёг, п. jogi(n), ч. jogín, слц. jog, jogín, болг. йо́га, йо́гин, схв. jȏг, слн. jógi;
Фонетичні та словотвірні варіанти

йо́га
Етимологічні відповідники

Слово Мова
іо́г білоруська
іёг білоруська
йо́га болгарська
йо́гин болгарська
yōgi «послідовник йоги; той, хто займається йогою» давньоіндійська
yōga «запрягання; підкорення; філософська школа йога» давньоіндійська
yunáktı «запрягає, з’єднує» давньоіндійська
уugám «ярмо» давньоіндійська
jugum латинська
jungas «тс.» литовська
jogi(n) польська
йог російська
jȏг сербохорватська
jog словацька
jogín словацька
jógi словенська
иго старослов’янська
jogín чеська

його́

псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти

єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яго́ білоруська
не́го болгарська
jeho верхньолужицька
is готська
ita готська
ayám давньоіндійська
iyám давньоіндійська
idám «тс.» давньоіндійська
его давньоруська
*e- індоєвропейська
ei- індоєвропейська
і- «той, він» індоєвропейська
is латинська
ea латинська
id латинська
jìs «він» литовська
«вона» литовська
не́го македонська
jego нижньолужицька
jego польська
jego праслов’янська
*jь «той» (*ja, *je) праслов’янська
*tъ-jь (‹*tъ-jь) праслов’янська
*takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) праслов’янська
jemu праслов’янська
*ja праслов’янська
*je праслов’янська
*bělъ-jь праслов’янська
*ѵъn (в) праслов’янська
*vъn jeji праслов’янська
*sъn jimь праслов’янська
*kъn праслов’янська
*sъn jego праслов’янська
его́ російська
њèга сербохорватська
jeho словацька
njéga словенська
ѥгο старослов’янська
ньо́го українська
ним українська
не́ю українська
jeho чеська

іденти́чний

фр. identique походить від слат. identicus, утвореного від лат. īdem «той самий», що складається з компонента id «це», спорідненого з гот. is «він», псл. jь, укр. його́, і підсилювального елемента -em;
запозичення з французької мови;
р. иденти́чный, бр. ідэнты́чны, п. identyczny, ч. слц. identický, вл. identiski, болг. м. иденти́чен, схв. идèнтичан, слн. idéntičen;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ідентифіка́ція
ідентифікува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ідэнты́чны білоруська
иденти́чен болгарська
identiski верхньолужицька
is «він» готська
īdem «той самий» латинська
id «це» латинська
иденти́чен македонська
identyczny польська
праслов’янська
иденти́чный російська
идèнтичан сербохорватська
identicus середньолатинська
identický словацька
idéntičen словенська
його́ українська
identique французька
identický чеська

іще́

переважно зводять (Меііlet Etudes 155) до іє. *eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *ke, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que), тобто припускають первісну форму *etče, іє. *et-s-ke (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з»);
недостатньо аргументовано спроби пов’язання з займенниковим коренем je-, укр. його́ (Brückner 196, 207; KZ 46, 202), як і з займенниковою основою e-/o- (Rozwadowski RS 7, 20);
припущенню (Bern. I 454) про іє. *ad-s-ke як праформу, де першою частиною є прийменник *ad-, суперечить відсутність такого прийменника у слов’янських мовах;
вважається можливою також спорідненість з дінд. ácch «до, аж до», гр. ἔστε «аж, поки», лат. usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) (Zubatý KZ 31, 11–12, 61; Meillet MSL 9, 375);
зокрема зіставляється (Абаев ИЭСОЯ І 190) з ос. ӕstæi «потім», яке зводиться до дперс. at-ča;
можна припустити псл. (j)ešče, ošče, а також іšče (*jšče);
етимологія слова, як і первісна форма, остаточно не встановлена;
֊р. ещё, [ощо], бр. яще, [аще́], др. още, еще, п. jeszcze, [eszcze], каш. [jesz, esz], ч. ještě, ст. ješče, слц. ešte, вл. hišće, нл. hyšćer, [hyšće, hyšći, hyšć, hešće], ст. ješće, ješći, ješći, полаб. jist‹*ješč(e), болг. о́ще, е́ще, [йо́ще], м. уште, схв. јȍште, jȍш, јȍшт, слн. šé, íšče (još, jošče, šče, iše), стсл. ѥштє, єштє, ѥште нє «вже більше не»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

єще́
ище́
ше
ще
սաս
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aiti авестійська
čа авестійська
іþ готська
ἔτι грецька
τε грецька
ἄψ грецька
ἄπ грецька
ἔστε «аж, поки» грецька
áti давньоіндійська
са давньоіндійська
ácchā˘ «до, аж до» давньоіндійська
at-ča давньоперська
*eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *k$e, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que) індоєвропейська
*et-s-k (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з») індоєвропейська
*aske індоєвропейська
*ad- індоєвропейська
*eskhe індоєвропейська
et латинська
que латинська
abs латинська
usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) латинська
ӕstæi «потім» осетинська
*etče праслов’янська
*čе праслов’янська
je- праслов’янська
ošče праслов’янська
(j)ešče праслов’янська
іšče праслов’янська
*jšče праслов’янська
його́ українська
*k<SUP>u̯</SUP>e ?
ab ?

йон «він»

результат аналогійного вирівнювання звукової форми займенників др. онъ, она, оно до форм непрямих відмінків его (јего), його, ему (јему), йому і т. д;
р. [ён, йина́, йено́], бр. ён, яна́, яно́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

йона́ «вона»
йоно́ «воно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ён білоруська
яна́ білоруська
яно́ білоруська
онъ давньоруська
она давньоруська
оно (јего) давньоруська
его (јего) давньоруська
його давньоруська
ему (јему) давньоруська
йому давньоруська
јему давньоруська
јего давньоруська
йина́ російська
йено́ російська
ён ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України