ЙОГ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
йог
запозичення з давньоіндійської мови;
дінд. yōgi «послідовник йоги; той, хто займається йогою» пов’язане з yōga «запрягання; підкорення; філософська школа йога», yunáktı «запрягає, з’єднує», уиgám «ярмо», спорідненими з лат. jugum, лит. jungas «тс.», стсл. иго;
р. йог, бр. іо́г, іёг, п. jogi(n), ч. jogín, слц. jog, jogín, болг. йо́га, йо́гин, схв. jȏг, слн. jógi;
Фонетичні та словотвірні варіанти
йо́га
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| іо́г | білоруська |
| іёг | білоруська |
| йо́га | болгарська |
| йо́гин | болгарська |
| yōgi «послідовник йоги; той, хто займається йогою» | давньоіндійська |
| yōga «запрягання; підкорення; філософська школа йога» | давньоіндійська |
| yunáktı «запрягає, з’єднує» | давньоіндійська |
| уugám «ярмо» | давньоіндійська |
| jugum | латинська |
| jungas «тс.» | литовська |
| jogi(n) | польська |
| йог | російська |
| jȏг | сербохорватська |
| jog | словацька |
| jogín | словацька |
| jógi | словенська |
| иго | старослов’янська |
| jogín | чеська |
його́
псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яго́ | білоруська |
| не́го | болгарська |
| jeho | верхньолужицька |
| is | готська |
| ita | готська |
| ayám | давньоіндійська |
| iyám | давньоіндійська |
| idám «тс.» | давньоіндійська |
| его | давньоруська |
| *e- | індоєвропейська |
| ei- | індоєвропейська |
| і- «той, він» | індоєвропейська |
| is | латинська |
| ea | латинська |
| id | латинська |
| jìs «він» | литовська |
| jì «вона» | литовська |
| не́го | македонська |
| jego | нижньолужицька |
| jego | польська |
| jego | праслов’янська |
| *jь «той» (*ja, *je) | праслов’янська |
| *tъ-jь (‹*tъ-jь) | праслов’янська |
| *takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) | праслов’янська |
| jemu | праслов’янська |
| *ja | праслов’янська |
| *je | праслов’янська |
| *bělъ-jь | праслов’янська |
| *ѵъn (в) | праслов’янська |
| *vъn jeji | праслов’янська |
| *sъn jimь | праслов’янська |
| *kъn | праслов’янська |
| *sъn jego | праслов’янська |
| его́ | російська |
| њèга | сербохорватська |
| jeho | словацька |
| njéga | словенська |
| ѥгο | старослов’янська |
| ньо́го | українська |
| ним | українська |
| не́ю | українська |
| jeho | чеська |
іденти́чний
фр. identique походить від слат. identicus, утвореного від лат. īdem «той самий», що складається з компонента id «це», спорідненого з гот. is «він», псл. jь, укр. його́, і підсилювального елемента -em;
запозичення з французької мови;
р. иденти́чный, бр. ідэнты́чны, п. identyczny, ч. слц. identický, вл. identiski, болг. м. иденти́чен, схв. идèнтичан, слн. idéntičen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ідентифіка́ція
ідентифікува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ідэнты́чны | білоруська |
| иденти́чен | болгарська |
| identiski | верхньолужицька |
| is «він» | готська |
| īdem «той самий» | латинська |
| id «це» | латинська |
| иденти́чен | македонська |
| identyczny | польська |
| jь | праслов’янська |
| иденти́чный | російська |
| идèнтичан | сербохорватська |
| identicus | середньолатинська |
| identický | словацька |
| idéntičen | словенська |
| його́ | українська |
| identique | французька |
| identický | чеська |
іще́
переважно зводять (Меііlet Etudes 155) до іє. *eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *ke, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que), тобто припускають первісну форму *etče, іє. *et-s-ke (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з»);
недостатньо аргументовано спроби пов’язання з займенниковим коренем je-, укр. його́ (Brückner 196, 207; KZ 46, 202), як і з займенниковою основою e-/o- (Rozwadowski RS 7, 20);
припущенню (Bern. I 454) про іє. *ad-s-ke як праформу, де першою частиною є прийменник *ad-, суперечить відсутність такого прийменника у слов’янських мовах;
вважається можливою також спорідненість з дінд. ácch «до, аж до», гр. ἔστε «аж, поки», лат. usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) (Zubatý KZ 31, 11–12, 61; Meillet MSL 9, 375);
зокрема зіставляється (Абаев ИЭСОЯ І 190) з ос. ӕstæi «потім», яке зводиться до дперс. at-ča;
можна припустити псл. (j)ešče, ošče, а також іšče (*jšče);
етимологія слова, як і первісна форма, остаточно не встановлена;
֊р. ещё, [ощо], бр. яще, [аще́], др. още, еще, п. jeszcze, [eszcze], каш. [jesz, esz], ч. ještě, ст. ješče, слц. ešte, вл. hišće, нл. hyšćer, [hyšće, hyšći, hyšć, hešće], ст. ješće, ješći, ješći, полаб. jist‹*ješč(e), болг. о́ще, е́ще, [йо́ще], м. уште, схв. јȍште, jȍш, јȍшт, слн. šé, íšče (još, jošče, šče, iše), стсл. ѥштє, єштє, ѥште нє «вже більше не»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єще́
ище́
ше
ще
սաս
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aiti | авестійська |
| čа | авестійська |
| іþ | готська |
| ἔτι | грецька |
| τε | грецька |
| ἄψ | грецька |
| ἄπ | грецька |
| ἔστε «аж, поки» | грецька |
| áti | давньоіндійська |
| са | давньоіндійська |
| ácchā˘ «до, аж до» | давньоіндійська |
| at-ča | давньоперська |
| *eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *k$e, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que) | індоєвропейська |
| *et-s-k (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з») | індоєвропейська |
| *aske | індоєвропейська |
| *ad- | індоєвропейська |
| *eskhe | індоєвропейська |
| et | латинська |
| que | латинська |
| abs | латинська |
| usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) | латинська |
| ӕstæi «потім» | осетинська |
| *etče | праслов’янська |
| *čе | праслов’янська |
| je- | праслов’янська |
| ošče | праслов’янська |
| (j)ešče | праслов’янська |
| іšče | праслов’янська |
| *jšče | праслов’янська |
| його́ | українська |
| *k<SUP>u̯</SUP>e | ? |
| ab | ? |
йон «він»
результат аналогійного вирівнювання звукової форми займенників др. онъ, она, оно до форм непрямих відмінків его (јего), його, ему (јему), йому і т. д;
р. [ён, йина́, йено́], бр. ён, яна́, яно́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
йона́
«вона»
йоно́
«воно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ён | білоруська |
| яна́ | білоруська |
| яно́ | білоруська |
| онъ | давньоруська |
| она | давньоруська |
| оно (јего) | давньоруська |
| его (јего) | давньоруська |
| його | давньоруська |
| ему (јему) | давньоруська |
| йому | давньоруська |
| јему | давньоруська |
| јего | давньоруська |
| йина́ | російська |
| йено́ | російська |
| ён | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України