ИЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
ил «глина; мул»
псл. іlъ;
споріднене з лтс. īls «дуже темний», гр. īλυς «мул, багно, гуща», εἰλά «дуже темний, чорний»;
р. болг. ил «мул», бр. іл, др. илъ, п. ił, [jił, jeł], ч. jíl, слц. il «тс.», схв. ȕловача «глина», слн. íl, стсл. илъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ила́к
«сланцювата глина»
илова́на
«суглинок»
илова́тий
«мулистий»
иля́к
«намульна муха»
(ент.)
иля́нка
«вислокрилка, Sіаlis»
(ент.)
їлова́тка
«глина, глинозем»
ілува́тий
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
іл | білоруська |
ил «мул» | болгарська |
īλυς «мул, багно, гуща» | грецька |
εἰλά «дуже темний, чорний» | грецька |
илъ | давньоруська |
īls «дуже темний» | латиська |
ił | польська |
jił | польська |
jeł | польська |
іlъ | праслов’янська |
ил «мул» | російська |
ȕловача «глина» | сербохорватська |
il «тс.» | словацька |
íl | словенська |
илъ | старослов’янська |
jíl | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України