ИЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

ил «глина; мул»

псл. іlъ;
споріднене з лтс. īls «дуже темний», гр. īλυς «мул, багно, гуща», εἰλά «дуже темний, чорний»;
р. болг. ил «мул», бр. іл, др. илъ, п. ił, [jił, jeł], ч. jíl, слц. il «тс.», схв. ȕловача «глина», слн. íl, стсл. илъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ила́к «сланцювата глина»
илова́на «суглинок»
илова́тий «мулистий»
иля́к «намульна муха» (ент.)
иля́нка «вислокрилка, Sіаlis» (ент.)
їлова́тка «глина, глинозем»
ілува́тий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
іл білоруська
ил «мул» болгарська
īλυς «мул, багно, гуща» грецька
εἰλά «дуже темний, чорний» грецька
илъ давньоруська
īls «дуже темний» латиська
польська
jił польська
jeł польська
іlъ праслов’янська
ил «мул» російська
ȕловача «глина» сербохорватська
il «тс.» словацька
íl словенська
илъ старослов’янська
jíl чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України