ИЗ — ЕТИМОЛОГІЯ

з (прийменник з род. в. для введення назв предметів, усередині яких знаходиться початковий пункт руху, дії)

псл. iz, iz (‹*jьz);
споріднене з лит. ìš «із», [ìž], лтс. iz, прус. is, is «тс.», алб. ith «за, позаду», лат. ex «із», гр. ἐξ, ἐκ, гал. ex, ірл. ess;
іє. *eg’hs або *ek ̑(s);
в українській, як і в деяких інших слов’янських мовах, псл. iz фонетично збіглося з псл. *sъп;
р. из, из-, бр. з, са, др. изъ, из(ъ)-, п. вл. нл. z, ze, ч. z, ze, z-, слц. z, zo, z, болг. схв. из, из-, м. [из] «крізь; по», из- «ви-», слн. iz, iz, стсл. из, из-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

зі «тс.»
із
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ith «за, позаду» албанська
з білоруська
са білоруська
из болгарська
из- болгарська
z верхньолужицька
ze верхньолужицька
ex галльська
ἐξ грецька
ἐκ грецька
изъ давньоруська
из(ъ)- давньоруська
*eg'hs індоєвропейська
*ek ̑(s) індоєвропейська
ess ірландська
ex «із» латинська
iz латиська
ìš «із» литовська
ìž литовська
из «крізь; по» македонська
из- «ви-» македонська
z нижньолужицька
ze нижньолужицька
z польська
ze польська
iz праслов’янська
iz (‹*jьz) праслов’янська
*jьz праслов’янська
iz праслов’янська
*sъп праслов’янська
is прусська
is «тс.» прусська
из російська
из- російська
из сербохорватська
из- сербохорватська
z словацька
zo словацька
z словацька
iz словенська
iz словенська
из старослов’янська
из- старослов’янська
z чеська
ze чеська
z- чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України