ЗІЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зя́ти
псл. zějǫ від *zěti (так само, як sějati від *sěti, др. даяти́ від дати), яке зводиться до іє. *g’hēi «зяяти, бути порожнім»;
реконструйована проміжна форма *zjajǫ (Zubatý AfSIPh 13, 623; 15, 500–501; Meillet MSL 9, 137–139) сумнівна;
споріднене з лит. žióti «розкривати, роззявляти», žiojėˊti «тс.», žióvauti «зівати», лтс. žāvâties «зівати», žāklis «розвилка», гр. χαίνω «зяю, зіваю», χάσκω «тс.», лат. hiāre «зяяти, зівати», дісл. gīna, дангл. ginōn, двн. ginēn, geinōn, свн. gënen, ginen, geinen, нвн. gähnen «тс.», дінд. vihāya- «повітряний простір»;
р. зия́ть, др. зияти, п. ziać, ч. záti, слц. zivat’, болг. зе́я «зяю», [зя́ем], м. зјапа, схв. зùјати, зјȁти, слн. zijáti, стсл. зигати, зиѭ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́зявок
«зябра на шкірі»
зія́ння
зія́ти
зія́ючий
зяв
«зів, паща»
зя́ва
«горло; провалля, безодня; (зоол.) гігантський лупоріз, Tridacna gigas»
зя́ви
«зябра»
зя́яти
о́зяви
«бронхи»
(анат.)
ро́ззів
роззя́ва
роззя́вина
«розщелина; паща»
роззя́вити
роззя́вкуватий
роззявля́ка
роззявля́ти
роззя́тити
«широко розкрити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зе́я «зяю» | болгарська |
| χαίνω «зяю, зіваю» | грецька |
| χάσκω «тс.» | грецька |
| ginōn | давньоанглійська |
| ginēn | давньоверхньонімецька |
| geinōn | давньоверхньонімецька |
| vihāya- «повітряний простір» | давньоіндійська |
| gīna | давньоісландська |
| даяти́ | давньоруська |
| зияти | давньоруська |
| *g'hēi- «зяяти, бути порожнім» | індоєвропейська |
| hiāre «зяяти, зівати» | латинська |
| žāvâties «зівати» | латиська |
| žāklis «розвилка» | латиська |
| žióti «розкривати, роззявляти» | литовська |
| žiojėˊti «тс.» | литовська |
| žióvauti «зівати» | литовська |
| зјапа | македонська |
| gähnen «тс.» | нововерхньонімецька |
| ziać | польська |
| zějǫ (так само, як sějati від *sěti, др. даяти́ від дати) | праслов’янська |
| *zěti | праслов’янська |
| sějati | праслов’янська |
| *sěti | праслов’янська |
| *zjajǫ | праслов’янська |
| зия́ть | російська |
| зùјати | сербохорватська |
| зјȁти | сербохорватська |
| gënen | середньоверхньнімецька |
| ginen | середньоверхньнімецька |
| geinen | середньоверхньнімецька |
| zivat' | словацька |
| zijáti | словенська |
| зигати | старослов’янська |
| зиѭ | старослов’янська |
| záti | чеська |
| зя́ем | шведська |
ха́о́с «у давньогрецькій міфології -- безмежний світовий простір, що являє собою суміш усіх стихій; перен. цілковите безладдя»
запозичення з грецької мови;
гр. χάος (‹ *χαƒος) «первісний безформний стан світу, безкінечний простір» пов’язане з χαίνω «розкриваюсь, розверзаюсь», з яким споріднені германо-балтійські назви піднебіння: двн. guomo (‹ іє. *g̑hō[u]-), лит. gomurỹs, лтс. gámurs, а також укр. зіва́ти, зія́ти, роззя́ва, ха́ва;
р. ха́о́с, бр. хао́с, п. ч. слц. вл. chaos, болг. ха́ос (міф.), м. ха́ос, хао́с «безладдя», схв. ха̏ос, ка̏ос, слн. káos;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| хао́с | білоруська |
| ха́ос (міф.) | болгарська |
| chaos | верхньолужицька |
| χάος «первісний безформний стан світу, безкінечний простір» (‹ *χαƒος) | грецька |
| guomo (‹ іє. *g̑hō[u]-) | давньоверхньонімецька |
| gámurs | латиська |
| gomurỹs | литовська |
| ха́ос | македонська |
| chaos | польська |
| ха́о́с | російська |
| ос | сербохорватська |
| chaos | словацька |
| káos | словенська |
| зіва́ти | українська |
| хао́с «безладдя» | українська |
| ос | українська |
| chaos | чеська |
| χαίνω «розкриваюсь, розверзаюсь» | ? |
| зія́ти | ? |
| роззя́ва | ? |
| ха́ва | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України