ЗУПИНКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

пини́ти «заважати, перешкоджати»

характерні головним чином для української мови похідні утворення від псл. pęti, рьnǫ «п’ясти, пну», які розвинулись, очевидно, на ґрунті префіксальної похідної форми za-pinati «запинати, затягувати (дорогу) якимись перепонами»;
р. [пинить] «затримувати» (?), [запина́ть] «зупиняти, затримувати», запина́ться «зупинятися в мовленні», запи́нка, бр. запіна́цца, запі́нка, схв. за́пон «затримка, зупинка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

безупи́нний
впин (у виразі нема впи́ну)
зап'я́стися «тс.»
запи́на «перешкода»
запина́тися «зупинятися в мовленні; перериватися, припинятися (про голос, розмову та ін.)»
запини́ти «зупинити, припинити»
за́пи́нка «зупинка в мові; (заст.) кома»
запну́тися
запо́на «тс.»
зу́пи́н (у виразі нема зупину)
зупини́ти
зу́пи́нка
невпи́нний
незупи́нно «безперервно»
неприпи́нний «нестримний; безперешкодний»
неспи́нний
неупи́нний
опени́тися «зупинитися»
опина́тися «чинити опір; [запинатися в мові]»
опини́ти «зупинити»
опини́тися «потрапити, з’явитися; зупинитися»
о́пи́нка «перешкода»
пеня́вий «неакуратний, незграбний»
пеня́ти «бути неакуратним, незграбним»
перепе́ня «перешкода»
перепи́н (у виразі нема ні впину, ні перепину)
перепини́ти
пере́пинка «зупинка; перешкода»
перепо́на «перешкода»
перепо́ня «тс.»
пинь «затримка, перепочинок» (невідм.)
пиня́ «уперта людина»
пи́ня́вий «повільний, неквапливий»
пиня́ти «зволікати»
при́пи́н «зупинка, затримка»
припи́на
припини́ти
при́пинка «тс.»
спин (у виразі нема спину)
спини́ти
спи́нок «тс.»
спо́на «перепона»
упи́н
упини́ти «зупинити, стримати»
у́пинка «кома» (заст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
запіна́цца білоруська
запі́нка білоруська
pęti праслов’янська
рьnǫ «п’ясти, пну» праслов’янська
za-pinati «запинати, затягувати (дорогу) якимись перепонами» праслов’янська
пинить «затримувати» (?) російська
запина́ть «зупиняти, затримувати» російська
запина́ться «зупинятися в мовленні» російська
запи́нка російська
за́пон «затримка, зупинка» сербохорватська

п'я́сти́ «випинати; витріщати»

псл. pęti, pьnǫ;
споріднене з лит. pìnti «плести, звивати», pynė˜ «гірлянда», pinaĩ (мн.) «лоза для плетіння», лтс. pît «плести», pīne «коса (волосся)», гот. spinan «прясти», нвн. spinnen «тс.», spannen «натягувати», англ. spin «прясти», вірм. henum «тчу, зшиваю», гр. πένομαι «працюю», πόνος «важка праця», тох. А pänw-, В pänn- «тягнути, натягувати»;
іє. *(s)pen- «натягувати, прясти», пов’язане з *spē(i)- «тягти, прясти»;
р. [пнуть] «напинати», бр. пяць «тс.», др. пяти «розтягувати», п. piąć się «дертися», ч. pnouti «простягати, зв’язувати», ст. pieti «п’ясти», слц. pnut’ sa «стирчати», pniet’ sa «тс.», вл. pjeć «натягувати», нл. pěś, болг. пъ́на «тс.», схв. пе́ти «піднімати, витягувати нагору», слн. péti «натягувати», стсл. пѧти «напинати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відіп'я́сти
відіп'я́ти
відіпну́ти
відпина́ти
Г «розділовий знак»
допина́ти «закінчувати натягування; добиватися, домагатися; красти; допікати, притискати»
зап'ясти́
зап'я́стник «манжета (вовняна)»
зап'я́сток
за́п'ясть «втулка»
зап'я́стя
зап'ясця́ «залізні бруски на внутрішніх боках осі»
зап'я́тий
запина́ло
запина́ти
запи́начка «запинало»
запну́ти
зіп'я́сти́ся
зіпну́тися
зу́пи́н
зупини́ти
зу́пи́нка
зупиня́ти
навви́пинки «натягнуто, рівно»
обпина́чка «велика хустка»
обпи́нка «обгортка, жіночий одяг замість спідниці»
обпі́нанка «велика суконна хустка»
обпі́нянка
оп'я́тий «тісно прилягаючий, обтягнутий»
опи́нянка «тс.»
п'я́сти́ся «підніматися, видиратися; тягтися; напружуватися, тужитись»
п'я́сток «кисть руки»
п'ястук «кулак»
п'ясть «кисть; [кулак]»
п'я́ти
п'я́тися
передп'я́стя
переп'ясти́ «перегородити»
пере́п'ят (у виразі переп’ят устати «стати комусь на дорозі, перегородити комусь дорогу»)
переп'яти́ти «тс.»
перепина́ти
пере́пинка «залізний прут, що з’єднує окремі деталі; підойма»
перепну́ти
перепо́нина «ремінчик, яким зшивають носи постолів»
пну́ти
пну́тися «тс.»
пня́ти «тс.»
попи́нка «єпитрахиль»
прип'ять «прив’язь»
припина́ти
припина́чка «мотузка, якою прив’язують худобу для пасіння»
при́пинки «бант, стрічка для стягування; панталони у жінок; наколінник (для зігрівання)»
припі́н
при́пісток «зап’ястя»
припну́ти
припо́на
розіп'я́сти́
розіп'я́тий
розі́пнений
розіпну́ти
розі́пнутий
розп'я́тий
розп'я́ття
розпина́тель
розпи́нка «розпірка»
розпінки «дрюки, на яких розпинають шкіру»
сп'ясти́
сп'я́ти «зіп’яти»
спина́ти
спина́тися
спини́ти «поставити (тварину) на задні ноги»
спи́нцюватися «спинатися»
спиня́тися «ставати на диби»
спі́нка «запонка»
спо́на «тс.»
суп'яти́тися «зупинитися»
супо́нити «стягувати хомут; бити паском»
супо́ня «ремінь для стягування хомута»
уп'я́ти «тс.»
упина́тися «відмовлятися»
упі́н «стрічковий канат для прив’язування»
упня́ти «зв’язати»
упо́н «прив’язь»
упо́на «пута, стрічка, мотузок»
упо́ня «посторонок»
упя́тий «прив’язаний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
spin «прясти» англійська
пяць «тс.» білоруська
пъ́на «тс.» болгарська
pjeć «натягувати» верхньолужицька
henum «тчу, зшиваю» вірменська
spinan «прясти» готська
πένομαι «працюю» грецька
πόνος «важка праця» грецька
пяти «розтягувати» давньоруська
*(s)pen- «натягувати, прясти» індоєвропейська
*spē(i)- «тягти, прясти» індоєвропейська
pît «плести» латиська
pīne «коса (волосся)» латиська
pìnti «плести, звивати» литовська
pynė˜ «гірлянда» литовська
pěś нижньолужицька
spinnen «тс.» нововерхньонімецька
spannen «натягувати» нововерхньонімецька
piąć się «дертися» польська
pęti праслов’янська
pьnǫ праслов’янська
пнуть «напинати» російська
пе́ти «піднімати, витягувати нагору» сербохорватська
pnut' sa «стирчати»«тс.» словацька
pniet' sa «стирчати»«тс.» словацька
péti «натягувати» словенська
пѧти «напинати» старослов’янська
pänw- тохарська А
pänn- «тягнути, натягувати» тохарська В
pnouti «простягати, зв’язувати» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України