ЗУБРИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

очевидно, запозичення з російської мови;

р. зубри́ть проникло в літературну мову з шкільного арго, де утворилось лексико-семантичним способом на базі зубри́ть «насікати зубці» › «виконувати важку монотонну роботу», похідного від *zǫbrъ «зуб» (Шанский ЭСРЯ II 6, 113);

за іншим поглядом (Фасмер II 107–108), р. зубри́ть є калькою нім. büffeln «тс.» (від Büffel «буйвіл»), що вже в XVI ст. вживалось на означення важкої праці;

на російському ґрунті основа з вихідним значенням «буйвіл» була замінена основою зубр, хоч цей зв’язок невмотивований, бо зубри не виконують важкої роботи, через що й усе припущення сумнівне;

спроба пов’язати з нім. ochsen «зубрити» від Ochs «віл» (Желтов ФЗ 1875/3, 7) безпідставна;

бр. зубры́ць, болг. зу́бря;

запозичення з російської мови;

р. назубо́к «твердо, добре, напам’ять» (при дієсловах знать, вы́учить і под.) виникло, очевидно, на основі виразу на зубо́к (определять, пробуя узнавать, напр., про визначення ступеня спілості зерна) при можливому впливі з боку дієслова зубри́ть «заучувати напам’ять»;