ЗУБ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зуб
іє. *g’ombhos «виступ, те, що виросло» ‹*g’en «народжуватися»;
споріднене з лит. žam̃bas «гострий предмет, грань балки, лезо», раніше «загострений кілок», žam̃bis «соха», žémbėti «пускати паростки, проростати», žem̃bti «кроїти, різати», лтс. zùobs «зуб», алб. [dhąmp, dhëmp] «тс.», гр. γόμφος «кілочок, цвях, зуб», двн. kamb «гребінь», ав. zəmbayaδvəm «подрібнюєте», тох. A kam «зуб», тох. В keme «тс.», дінд. jámbhaḥ «зуб» паща», jambháyati «подрібнює, перетворює на порошок»;
псл. zǫbъ;
р. бр. зуб, др. зубъ, п. ząb, ч. слц. вл. нл. zub, полаб. zǫb, болг. зъб, схв. зŷб, м. заб, слн. zób, стсл. зѫбъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
беззу́бий
беззу́бість
ви́зубень
ви́зубити
за́зуб
зазубела́ти
«загнуздати»
за́зубень
за́зубець
зазуби́ти
зазу́блений
зазу́бний
зазу́бник
зазу́брити
зазубча́стий
зу́бʼя
«зубці»
(тех.)
зуба́длати
«гнуздати»
(коня)
зуба́нь
«людина з великими зубами»
зуба́р
«кривобочка, Chromis castanca»
(зоол.)
зуба́рик
«тс.»
зуба́стий
зуба́тий
зуба́ха
«зубата людина»
зуба́ч
«кривозуб, Dentex vulgaris»
(клеватий)] (зоол.)
зубедла́ти
зубе́ла
«вуздечка»
зубе́лити
«тс.»
зубе́ло
«залізна частина вудила, що закладають у рот коневі»
зу́бельний
«ручний (кінь)»
зубе́ць
зуби́лко
зуби́ло
зуби́льний
зуби́ти
зуби́тися
«проростати»
(про картоплю)
зу́бка
«сорт цибулі з маленькими довгастими цибулинами»
зубковастий
зубко́ва́тий
зубкува́ти
«робити зубці на полях, по краях»
зубни́й
зубни́к
зубо́ва́тий
зубо́вий
зубо́к
зу́бря
«людина із стертими передніми зубами»
зубцьо́ватий
зубцюва́ти
зубцюва́тий
зубча́к
«зубчасте колесо»
зубча́стий
зубча́тий
зубча́тка
(тех.)
назу́блювати
назу́бок
недозу́бний
«той, хто має не всі зуби»
позуби́тись
«трохи прорости»
роззумбела́ти
«розгнуздати»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zəmbayaδvəm «подрібнюєте» | авестійська |
| dhąmp «тс.» | албанська |
| dhëmp | албанська |
| зуб | білоруська |
| зъб | болгарська |
| zub | верхньолужицька |
| γόμφος «кілочок, цвях, зуб» | грецька |
| kamb «гребінь» | давньоверхньонімецька |
| jámbhaḥ «зуб» | давньоіндійська |
| jambháyati «подрібнює, перетворює на порошок» | давньоіндійська |
| зубъ | давньоруська |
| *g'ombhos «виступ, те, що виросло» | індоєвропейська |
| *g'en «народжуватися» | індоєвропейська |
| zùobs «зуб» | латиська |
| žam̃bas «гострий предмет, грань балки, лезо» | литовська |
| žam̃bis «соха» | литовська |
| žémbėti «пускати паростки, проростати» | литовська |
| žem̃bti «кроїти, різати» | литовська |
| заб | македонська |
| zub | нижньолужицька |
| zǫb | полабська |
| ząb | польська |
| zǫbъ | праслов’янська |
| зуб | російська |
| зŷб | сербохорватська |
| zub | словацька |
| zób | словенська |
| зѫбъ | старослов’янська |
| kam «зуб» | тохарська А |
| keme «тс.» | тохарська В |
| zub | чеська |
зуб «танок (гопак) Г; вид пісні Пі»
неясне;
зуби «гніздівка звичайна, Neottia nudus avis L.» (бот.)
пов’язані із зуб, але мотивація назв неясна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зиби
«тс.»
зубовник
«бобівник трилистий, Menyanthes trifoliata L.»
(бот.)
зубрій
«купина лікарська, Polygonatum officinale All.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зуб | ? |
жабрі́й «Galeopsis L.» (бот.)
пояснюється також (Плевачева Этимология 1966, 90– 96) як похідне від жа́ба (žaba) з огляду на подібність віночка жабрію та інших губоцвітих до жаб’ячої морди і на зумовлене цим застосування відповідних рослин для лікування різних хвороб, які мали назву жа́ба (žaba) чи похідні від неї;
пов’язується з зябля «зоране (на зиму) поле», зуб, стсл. зѧбѫ «проростаю» (первісно «роздираю»), лит. žembti «краяти», žémbėti «проростати», дінд. jambháyati «дробить»;
не зовсім ясне;
р. [жабре́й] «жабрій та ін.», жабри́ца «жабриця», [зя́брий] «жабрій», бр. [жабрык], зя́бер, ч. [žabr], слц. [ziabor, zäbor] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жа́бри́к
«жабрій звичайний, Galeopsis tetrahit L.»
жа́бриця
«Seseli L.»
жабрі́й
«тс.; осот, Cirsium arvense, Cirsium incanum»
жебрі́й
жербі́й
«осот»
жирбі́й
«тс.»
зєбрій
«зеленчук жовтий, жовта глуха кропива, Galeobdolon luteum Guds.»
зюбрій
«жабрій»
зябрі́й
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жабрык | білоруська |
| зя́бер | білоруська |
| jambháyati «дробить» | давньоіндійська |
| žem̃bti «краяти» | литовська |
| žémbėti «проростати» | литовська |
| žaba | праслов’янська |
| жабре́й «жабрій та ін.» | російська |
| жабри́ца «жабриця» | російська |
| зя́брий «жабрій» | російська |
| ziabor «тс.» | словацька |
| zäbor «тс.» | словацька |
| зѧбѫ «проростаю» (первісно «роздираю») | старослов’янська |
| жа́ба (žaba) | українська |
| зябля «зоране (на зиму) поле» | українська |
| зуб | українська |
| žabr | чеська |
зензу́бель «столярний інструмент для виймання пазів у дошках» (тех.)
очевидно, через російське посередництво запозичено з німецької мови;
р. зензу́бель, [зинзу́бель], що оформилося, мабуть, під впливом зуб, є спрощеним варіантом нім. Simshobel, складеного з (Ge)sims «закруглений карниз» і Hobel «рубанок»;
бр. зензу́бель;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зензу́бель | білоруська |
| Simshobel | німецька |
| Hobel «рубанок» | німецька |
| зензу́бель | російська |
| зинзу́бель | російська |
| зуб | російська |
зуба́ник «молюск зубчатка, Dentaria» (зоол.)
назва зумовлена зубоподібним виступом на вапняній черепашці;
пов’язане з зуба́нь, зуб;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зуба́нь | ? |
| зуб | ? |
зуба́ть «дзьобати»
результат зближення [зоба́ти] «дзьобати, клювати» з зуб1 (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зоба́ти «дзьобати, клювати» | ? |
| зуб | ? |
зу́бник «блекота чорна, Hyoscyamus niger L.»
пов’язане з зуб;
назва зумовлена здатністю рослини вгамовувати зубний біль (димком від спаленого на жару насіння блекоти);
Фонетичні та словотвірні варіанти
зуб
«тс.»
зубівни́к
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зуб | ? |
зу́бниця «метелик Lithosia notodonta F.» (зоол.)
пов’язане з зуб;
названо, мабуть, за характером забарвлення крил з малюнком, подібним до зубців;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зуб | ? |
ри́тки «ткацький пристрій, за допомогою якого розправляється основа для намотування на навій»
п. rytki, retki, retkam «тс.» походять від нім. Ríetkamm, утвореного з іменників Riet (Ried) «бердо», пов’язаного з Ried «очерет», з двн. (h)riot, спорідненого з дангл. hrēod, тох. kru «тс.», лит. krutė́ti «ворушитися», і Kamm «гребінь; бердо» (свн. kam, двн. kamb «тс.»), спорідненого з лтс. zа̄obs «зуб», лит. žam̃bis «соха», гр. γόμφος «кілочок», псл. zǫbъ, укр. зуб;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
рє́тки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| γόμφος «кілочок» | грецька |
| hrēod | давньоанглійська |
| (h)riot | давньоверхньонімецька |
| kamb | давньоверхньонімецька |
| zùobs «зуб» | латиська |
| krutėˊti «ворушитися» | литовська |
| žam̃bis «соха» | литовська |
| Ríetkamm | німецька |
| Ried «очерет» | німецька |
| Kamm «гребінь; бердо» (свн. kam, двн. kamb «тс.») | німецька |
| Riet | німецька |
| rytki | польська |
| retki | польська |
| retkam «тс.» | польська |
| zǫbъ | праслов’янська |
| kam | середньоверхньнімецька |
| зуб | українська |
| kru «тс.» | ? |
піскозу́б «піскар, Gobio gobio L.» (іхт.)
результат видозміни деетимологізованого другого компонента -зоб у назві [піскозо́б] «піскар, Gobio gobio L.», [піскозо́ба] «щипівка звичайна», зближеного з іменником зуб;
р. [пескозу́б] «тс.», п. [piaskoząb] «щипівка звичайна, Cobitis taenia L.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| piaskoząb «щипівка звичайна, Cobitis taenia L.» | польська |
| пескозу́б «тс.» | російська |
| піскозо́ба «щипівка звичайна» | українська |
| зуб | українська |
камво́льний «вичесаний для виробництва тонкої вовняної тканини»
запозичення з німецької мови;
нвн. Kammwolle «чесана вовна» складається з іменників Kamm «гребінь», спорідненого з дангл. camb, дісл. kambr «тс.», дінд. jámbhaḥ «ікло», гр. γόμφος «кілочок; цвях», псл. zǫbъ, укр. зуб, і Wolle «вовна», спорідненого з дангл. wull, дісл. ull, гот. wulla, дінд. ū́rṇā, ав. varənā, псл. *vъl̥na, укр. во́вна «тс.»;
р. камво́льный, бр. камво́льны, болг. ка́мволен;
Фонетичні та словотвірні варіанти
камво́льник
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| varənā | авестійська |
| камво́льны | білоруська |
| ка́мволен | болгарська |
| wulla | готська |
| γόμφος «кілочок; цвях» | грецька |
| camb | давньоанглійська |
| wull | давньоанглійська |
| jámbhaḥ «ікло» | давньоіндійська |
| ū́rṇā | давньоіндійська |
| kambr «тс.» | давньоісландська |
| ull | давньоісландська |
| Wolle «вовна» | німецька |
| Kammwolle «чесана вовна» | нововерхньонімецька |
| Kamm «гребінь» | нововерхньонімецька |
| zǫbъ | праслов’янська |
| *v<SUP>ъ</SUP>l̥na | праслов’янська |
| камво́льный | російська |
| зуб | українська |
| во́вна «тс.» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України