ЗНИКАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ни́кнути «нахилятися, нагинатися, припадати до землі; зникати»
псл. niknǫti «схилятися, нахилятися, зникати», очевидно, генетично тотожне з niknǫti «з’являтися, проростати»;
споріднене з лит. nỹkti «зникати; хиріти», лтс. nīkt «хиріти», хет. ninink- «підіймати, брати; збирати»;
р. ни́кнуть «схилятися, нахилятися; слабнути», бр. ні́кнуць «схилятися, нахилятися», [ні́каць] «шукаючи заглядати всюди; нахиляти голову; ховатися», др. никнути «схилятися, припадати», п. niknąć «зникати», схв. нȕкнути «поникнути; упасти на коліна», слн. [níkniti] «зникнути», стсл. поникнѫти «нахилитися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вника́ти
зника́вий
«минущий»
зника́ти
зни́клий
зни́кнути
зни́кти
ник
«зирк, глядь; шасть»
(виг.)
ни́ка́ти
«ходити без діла, без мети, тинятися; заглядати; [дивитися; нахилятися Ж, ВеУг; нюхати, нишпорити, шукати О]»
ни́клий
«похилений; сумний; [слабкий, ніжний Ж]»
ни́кший
«нижчий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ні́кнуць «схилятися, нахилятися» | білоруська |
| ні́каць «шукаючи заглядати всюди; нахиляти голову; ховатися» | білоруська |
| никнути «схилятися, припадати» | давньоруська |
| nīkt «хиріти» | латиська |
| nỹkti «зникати; хиріти» | литовська |
| niknąć «зникати» | польська |
| niknǫti «схилятися, нахилятися, зникати» | праслов’янська |
| ни́кнуть «схилятися, нахилятися; слабнути» | російська |
| нȕкнути «поникнути; упасти на коліна» | сербохорватська |
| níkniti «зникнути» | сербохорватська |
| поникнѫти «нахилитися» | старослов’янська |
| ninink- «підіймати, брати; збирати» | хетська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України