ЗНАХОДИТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
знахі́дний (відмінок)
власне українське утворення, умовно пов’язане з дієсловом знахо́дити, яке керує прямим додатком, що відповідає на питання кого? що?;
вперше цей відмінок було названо знахі́дним у граматиках української мови А. Кримського та Г. Шерстюк 1907 р;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| знахо́дити | ? |
нахо́ди́ти
префіксальне утворення від ходи́ти;
початкове значення – «йдучи (ходячи), натикатися на щось»;
р. находи́ть «знаходити», бр. нахо́дзіць, др. находити, ч. nacházet, слц. nachádzat’ «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́нахід
винахі́дливий
винахі́дник
винахі́дництво
винахо́дити
віднахо́ди́ти
зна́хід
«знаходження, знахідка»
зна́хідка
знахі́дливий
знахо́ди́ти
знахожа́ти
на́хідка
нахо́дище
«місце знахідки»
на́ходка
«знахідка»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нахо́дзіць | білоруська |
| находити | давньоруська |
| находи́ть «знаходити» | російська |
| nachádzat' «тс.» | словацька |
| nacházet | чеська |
| ходи́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України