ЗНАНО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зна́ти
іє. *g’en- «знати», очевидно, пов’язане з *g’en- «народжувати»;
споріднене з лит. žinóti «знати», лтс. zinât «тс.», прус. ersinnat «узнати», двн. irknâan (‹*knējan) «узнавати», kannan «знати», нвн. kennen «знати», können «зуміти, могти», гот. kunnan «знати», лат. nōscō «знайомлюся, довідуюся», гр. γνωτός «пізнаний», γι-γνώσκο) «дізнаюся», алб. njoh «знаю, узнаю», ірл. gnath «відомий», тох. knān «знати», дінд. jānā́ti «знає», jñātáḥ «відомий, пізнаний»;
псл. znati;
р. знать, бр. знаць, др. знати, п. znać, ч. znáti, слц. znat’, вл. znać, нл. znaś, полаб. znot, болг. знам, зна́я, м. знае, схв. знȁти, слн. znáti, стсл. знати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
визнава́ти
визна́вець
визна́ння
ви́знати
«второпати, зрозуміти»
дізна́ти
дізна́тися
дозна́вця
дозна́лість
дозна́нє
дознатє́
дозна́ти
дозна́тися
зазна́ти
запізна́ти
зізна́ння
зізна́тися
знава́ти
знаве́цтво
знаве́ць
знай
зна́йко
знайо́мець
знайо́мий
знайо́мити
знайо́мство
зна́ний
зна́ник
«знахар»
знання́
зна́тель
зна́тися
зна́тни́к
зна́тни́ця
зна́тність
знато́чний
«значний, знаменитий»
знаття́
знать
знаха
знаю́ка
«знавець»
зне́знавки
назна́ти
невпізна́нний
недозна́лість
недозна́мий
незна́в
«невідомо»
незнає́мець
незна́й
«незнання»
незна́йко
незнайо́мець
незнайо́мство
незна́мий
«незнайомий, невідомий»
незна́нець
незна́ть
«невідомо»
непізна́нний
неро́ззнака
«незнайко»
передзна́ття́
пізнава́льний
пізна́ваний
пізнава́нний
пізна́ння
пізна́ти
познає́мник
призна́тися
призна́тний
«видатний»
розпізнава́льний
розпізна́ти
упізна́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| njoh «знаю, узнаю» | албанська |
| знаць | білоруська |
| знам | болгарська |
| зна́я | болгарська |
| znać | верхньолужицька |
| kunnan «знати» | готська |
| γνωτός «пізнаний» | грецька |
| γι-γνώσκο «дізнаюся» | грецька |
| irknâan «узнавати» (‹*knējan) | давньоверхньонімецька |
| kannan «знати» | давньоверхньонімецька |
| *knējan | давньоверхньонімецька |
| jānā́ti «знає» | давньоіндійська |
| jñātáḥ «відомий, пізнаний» | давньоіндійська |
| знати | давньоруська |
| *g'en- «знати» | індоєвропейська |
| *g'en- «народжувати» | індоєвропейська |
| gnath «відомий» | ірландська |
| nōscō «знайомлюся, довідуюся» | латинська |
| zinât «тс.» | латиська |
| žinóti «знати» | литовська |
| знае | македонська |
| znaś | нижньолужицька |
| kennen «знати» | нововерхньонімецька |
| können «зуміти, могти» | нововерхньонімецька |
| znot | полабська |
| znać | польська |
| znati | праслов’янська |
| ersinnat «узнати» | прусська |
| знать | російська |
| знȁти | сербохорватська |
| znat' | словацька |
| znáti | словенська |
| знати | старослов’янська |
| znáti | чеська |
| knān «знати» | ? |
віду́н «волхв, чаклун, знахар, лікар; [відьмак Ж]» (заст.)
похідне утворення від ві́дати, др. вѣдати;
відуни у давній Русі пророкували майбутнє, лікували хвороби, зокрема замовлянням та заклинанням їх (Історія УPCP І 1967, 47);
пор. зна́хар, зна́тник від дієслова зна́ти;
р. веду́н, др. вѣдунъ «чаклун, знахар»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вѣдати | давньоруська |
| вѣдунъ «чаклун, знахар» | давньоруська |
| веду́н | російська |
| ві́дати | ? |
| зна́хар | ? |
| зна́тник | ? |
| зна́ти | ? |
знаймува́ти «свідчити, констатувати»
запозичення з польської мови;
п. znajmować «сповіщати, повідомляти» пов’язане із znać, що відповідає укр. зна́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| znajmować «сповіщати, повідомляти» | польська |
| znać | польська |
| зна́ти | українська |
зне́знімка «зненацька, несподівано»
не зовсім ясне;
очевидно, результат видозміни незафіксованого *знезнамки, пов’язаного із зна́мий, зна́ти і паралельних [зне́вісти], знестя́мки, знена́цька;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зне́знімки
знена́знімка
зне́нямки
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *знезнамки | ? |
| зна́мий | ? |
| зна́ти | ? |
| зне́вісти | ? |
| знестя́мки | ? |
| знена́цька | ? |
куншт «малюнок, картина» (заст.)
п. kunszt «майстерність, мистецтво; майстерний виріб», як і ч. (розм.) kumšt «мистецтво», ст. kunšt, вл. нл. kumšt «тс.», слц. kumšt «мистецтво; кунштюк, фокус», походить від свн. kunst «знання, мудрість; спритність, мистецтво» (› нвн. Kunst «мистецтво, уміння, здібність»), пов’язаного з свн. künnen, kunnen (› нвн. können) «уміти, знати, могти», двн. kunnan «тс.», спорідненими з лит. žinóti «знати», псл. znati, укр. зна́ти;
запозичення з польської мови;
р. [куншт] «гравюра», бр. ст. куншт «жарт» (бл. 1580);
Фонетичні та словотвірні варіанти
кунштами
(XVII--XVIII ст.)
куншта́ція
«декорації, сценічна обстановка»
куншти́на
«естамп»
куншто́вий
«художній, артистичний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| куншт «жарт» (бл. 1580) | білоруська |
| kumšt «тс.» | верхньолужицька |
| kunnan «тс.» | давньоверхньонімецька |
| žinóti «знати» | литовська |
| kumšt «тс.» | нижньолужицька |
| kunszt «майстерність, мистецтво; майстерний виріб» | польська |
| kunst «знання, мудрість; спритність, мистецтво» (› нвн. Kunst «мистецтво, уміння, здібність») | середньоверхньнімецька |
| künnen | середньоверхньнімецька |
| kumšt «мистецтво; кунштюк, фокус» | словацька |
| зна́ти | українська |
| kumšt «мистецтво» (розм.) | чеська |
| kunšt | ? |
| können «уміти, знати, могти» | ? |
| znati | ? |
| куншт «гравюра» | ? |
| куншт «жарт» (бл. 1580) | ? |
но́рма
через західноєвропейські мови (нім. Norm, фр. norme «тс.») запозичене з латинської;
лат. nōrma «норма, правило; зразок» зводиться до гр. γνώμονα, форми зн. в. від γνώμων «знавець; норма, правило», пов’язаного з γνώμη «розум, свідомість, дух; думка», γιγνώσκω «пізнаю», спорідненими з дінд. jānā́ti «знає», тох. А knā- «знати», лат. nōscō, -ere «дізнаватися», гот. kann «знаю», псл. znati, укр. зна́ти;
р. бр. болг. м. но́рма, п. ч. слц. вл. norma, схв. нȍрма, слн. nórma;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нормаліза́ція
нормалізува́ти
норма́ль
норма́льний
нормати́в
нормативі́зм
нормати́вний
нормува́льний
нормува́льник
нормува́ти
понаднормати́вний
понаднормо́вий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| но́рма | білоруська |
| но́рма | болгарська |
| norma | верхньолужицька |
| kann «знаю» | готська |
| γνώμονα | грецька |
| від γνώμων «знавець; норма, правило» | грецька |
| від γνώμων «знавець; норма, правило» | грецька |
| γνώμη «розум, свідомість, дух; думка» | грецька |
| γιγνώσκω «пізнаю» | грецька |
| jānā́ti «знає» | давньоіндійська |
| nōrma «норма, правило; зразок» | латинська |
| nōscō | латинська |
| но́рма | македонська |
| norma | польська |
| znati | праслов’янська |
| но́рма | російська |
| нȍрма | сербохорватська |
| norma | словацька |
| nórma | словенська |
| зна́ти | українська |
| norma | чеська |
| А knā- «знати» | ? |
но́та (муз., дипл.)
лат. nota «знак; зауваження», очевидно, пов’язане з nōtus «відомий, знайомий», дієприкм. мин. ч. від nōscō, -ere (длат. gnōscō, -ere) «знати, пізнавати», спорідненого з дінд. jānā́ti «знає», гр. γιγνώσκω «пізнаю», лит. žinóti «знати», псл. znati, укр. зна́ти;
можливо, через західноєвропейські мови (нім. Nóte, фр. англ. note, іт. nota) запозичено з латинської;
р. бр. болг. м. схв. но́та (муз., дипл.), п. nota (дипл.), nuta (муз.), ч. слц. nota (муз.), nóta (дипл.), вл. nota (муз., дипл.), слн. nóta (муз., дипл.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
нота́тка
нота́тник
«записна книжка»
нота́ція
нотифікува́ти
но́тниця
нотува́ти
ну́та
«нота»
(муз., з п.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| note | англійська |
| но́та (муз., дипл.) | білоруська |
| но́та (муз., дипл.) | болгарська |
| nota (муз., дипл.) | верхньолужицька |
| γιγνώσκω «пізнаю» | грецька |
| jānā́ti «знає» | давньоіндійська |
| gnōscō, -ere | давньоісландська |
| nota | італійська |
| nota «знак; зауваження» | латинська |
| nōtus «відомий, знайомий» | латинська |
| žinóti «знати» | литовська |
| но́та (муз., дипл.) | македонська |
| Nóte | німецька |
| nota (дипл.), nuta (муз.) | польська |
| nuta | польська |
| znati | праслов’янська |
| но́та (муз., дипл.) | російська |
| но́та (муз., дипл.) | сербохорватська |
| nota (муз.), nóta (дипл.) | словацька |
| nóta | словацька |
| nóta (муз., дипл.) | словенська |
| зна́ти | українська |
| note | фракійська |
| nota (муз.), nóta (дипл.) | чеська |
| nóta | чеська |
| nōscō, -ere | ? |
фізіоно́мія
запозичення з французької мови;
фр. physionomie (‹ physiognomoniа) «тс.» походить від лат. physiognōmōn «той, хто пізнає душевні якості за зовнішніми ознаками», яке зводиться до гр. φυσιογνώμων «тс.», φυσιογνωμάνίᾱ «пізнавання внутрішніх якостей індивіда за його зовнішніми ознаками», утворених з іменників φύσις «природа» і γνώμων «знавець, тлумач», спорідненого з псл. znati, укр. зна́ти;
р. болг. физионо́мия, бр. фізіяно́мія, п. fizjonomia, ч. fyziognomie, слц. fyziognómia, вл. fyziognomija, м. физиономиjа, схв. физионо̀миjа, слн. fizionomíа;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фізіоно́міка
«учення про зв’язок психічного стану з мімікою»
фізіономі́ст
фізіономі́стика
фізіономі́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фізіяно́мія | білоруська |
| физионо́мия | болгарська |
| fyziognomija | верхньолужицька |
| φυσιογνώμων «тс.» | грецька |
| φυσιογνωμoνίᾱ «пізнавання внутрішніх якостей індивіда за його зовнішніми ознаками» | грецька |
| φύσις «природа» | грецька |
| γνώμων «знавець, тлумач» | грецька |
| physiognōmōn «той, хто пізнає душевні якості за зовнішніми ознаками» | латинська |
| физиономиjа | македонська |
| fizjonomia | польська |
| znati | праслов’янська |
| физионо́мия | російська |
| физионо̀миjа | сербохорватська |
| fyziognómia | словацька |
| fizionomíа | словенська |
| зна́ти | українська |
| physionomie «тс.» (‹ physiognomoniа) | французька |
| physiognomoniа | французька |
| fyziognomie | чеська |
рух
виводити ч. ruchati «руйнувати» з *gruchati (Machek ESJČ 523) немає достатніх підстав;
іє. *reu̯-/rou̯-/rū- «рити, рвати, рушити»;
псл. ruxъ «рух»;
споріднене з лит. ruošа̀ «підготовка», ruõšti «готувати, споряджати», raũsti «рити, копати», raũsis «печера», rūsỹs «льох», лтс. rа̄oss «рухливий, діловий», rusenis «рухливий сніг», raust «згрібати, мести», свн. rûsch «напад», двн. rôsc(i) «спритний; свіжий», нвн. [ruscheln] «квапливо працювати», дісл. rúst «руїни», ryskja «рвати», шв. rûsa «вириватися», лат. ruo «руйнувати(ся), обвалювати(ся)»;
р. [рух] «загальна тривога, неспокій (натовпу)», ру́хнуть, ру́шить, бр. рух, др. рухо «рухоме майно», рушати «переміщувати», п. ч. слц. вл. ruch, нл. ruš «тривожний рух, метушня», болг. руша́ «руйнувати», м. руши, схв. ру̏шити, слн. rúšiti, стсл. роушити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бе́зрух
«нерухомість»
безру́хий
безру́шний
ві́друх
знати
«не чіпати чужого»
знерухо́мити
знерухомі́ти
зру́шення
зру́шити
зру́щик
«зрушувана деталь пастки»
изрух
«рух; вивих»
нару́шити
незру́шний
«тс.»
ненару́шний
«недоторканний»
непорухо́мий
«нерухомий»
непору́шний
нерухо́мий
неру́ш
«непорушний»
неруши́мий
обру́шити
по́рух
пору́ха
«грижа Нед; зміщення органа»
пору́хач
«палиця до печі»
по́руш
«потяг до крадіння»
порушени́ця
«тс.»
пору́шити
пору́шич
«тс.»
прору́ха
«помилка Пі; штовханина Нед»
ро́зрух
розру́ха
руха́вий
ру́ха́вка
«рух, заворушення, повстання»
ру́хало
«двигун»
рухани́на
ру́ханка
«спорт»
ру́хати
рухи́ня
«рух; велике господарство»
рухівня́
«спортивний зал»
рухли́вий
рухло́
«все майно»
рухля́вий
рухну́ти
рухови́к
«спортсмен»
рухови́тий
рухо́вність
«рухоме майно»
рухомий
рухо́мість
руша́лка
«важіль, підойма»
руша́нє
«ущерб місяця»
руша́ти
ру́ша́ти
«брати, чіпати»
(Ме)
ру́шатися
«ворушитися (зі сну)»
ру́шення
«рух; ополчення»
(заст.)
ру́шити
руші́й
руші́йний
ру́шний
«рухливий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| рух | білоруська |
| руша́ «руйнувати» | болгарська |
| ruch | верхньолужицька |
| rôsc(i) «спритний; свіжий» | давньоверхньонімецька |
| rúst «руїни» | давньоісландська |
| ryskja «рвати» | давньоісландська |
| рухо «рухоме майно» | давньоруська |
| рушати «переміщувати» | давньоруська |
| *reu̯-/rou̯-/rū- «рити, рвати, рушити» | індоєвропейська |
| ruo «руйнувати(ся), обвалювати(ся)» | латинська |
| rаùoss «рухливий, діловий» | латиська |
| rusenis «рухливий сніг» | латиська |
| raust «згрібати, мести» | латиська |
| ruošа̀ «підготовка» | литовська |
| ruõšti «готувати, споряджати» | литовська |
| raũsti «рити, копати» | литовська |
| raũsis «печера» | литовська |
| rūsỹs «льох» | литовська |
| руши | македонська |
| ruš «тривожний рух, метушня» | нижньолужицька |
| ruscheln «квапливо працювати» | нововерхньонімецька |
| ruch | польська |
| ruxъ «рух» | праслов’янська |
| рух «загальна тривога, неспокій (натовпу)» | російська |
| ру́хнуть | російська |
| ру́шить | російська |
| рy̏шити | сербохорватська |
| rûsch «напад» | середньоверхньнімецька |
| ruch | словацька |
| rúšiti | словенська |
| роушити «тс.» | старослов’янська |
| ruchati «руйнувати» | чеська |
| *gruchati | чеська |
| ruch | чеська |
| rûsa «вириватися» | шведська |
ігнорува́ти
лат. īgnōro «не знаю, не визнаю» утворене з заперечної частки і- та основи gnōr-, пов’язаної з прикметником gnarus «обізнаний», дієсловом nosco «знайомлюся, довідуюся, вивчаю», спорідненими з гр. γνώσκω «пізнаю», дінд. jñātáḥ «знайомий», псл. znati, укр. зна́ти;
запозичення з латинської мови;
р. игнори́ровать, бр. ігнараваць, п. вл. ignorować, ч. ignorovati, слц. ignorovať, болг. игнори́рам, м. игнори́ра, схв. игнòрисати, слн. ignorírati;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ігнарава́ць | білоруська |
| игнори́рам | болгарська |
| ignorować | верхньолужицька |
| γνώσκω «пізнаю» | грецька |
| jñātáḥ «знайомий» | давньоіндійська |
| īgnōro «не знаю, не визнаю» | латинська |
| gnarus «обізнаний» | латинська |
| nosco «знайомлюся, довідуюся, вивчаю» | латинська |
| игнори́ра | македонська |
| ignorować | польська |
| znati | праслов’янська |
| игнори́ровать | російська |
| игнòрисати | сербохорватська |
| ignorovať | словацька |
| ignorírati | словенська |
| зна́ти | українська |
| ignorovati | чеська |
інко́гніто
запозичення з італійської мови;
іт. incognito «невідомий, незнайомий» походить від лат. incognitus «невідомий, недосліджений», утвореного з заперечної частки in- «не-» і дієприкметника cognitus від дієслова cognosco «пізнаю, довідуюсь», яке виникло внаслідок сполучення префікса com- (co-, con-) «з-, разом», що відповідає дірл. con, com «з», гал. com-, гот. ga-, двн. ga-, gi-, і дієслова gnosco (nosco) «знайомлюся, пізнаю», спорідненого з гр. (γι)γνώσκω «знаю», псл. znati, укр. зна́ти;
р. болг. м. инко́гнито, бр. інко́гніта, п. ч. слц. inkognito, схв. инкòгнито, слн. inkógnito;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| інко́гніта | білоруська |
| инко́гнито | болгарська |
| com- | галльська |
| ga- | готська |
| (γι)γνώσκω | грецька |
| ga- | давньоверхньонімецька |
| gi- | давньоверхньонімецька |
| gnosco | давньоверхньонімецька |
| nosco | давньоверхньонімецька |
| con | давньоірландська |
| com «з» | давньоірландська |
| incognito «невідомий, незнайомий» | італійська |
| incognitus «невідомий, недосліджений» | латинська |
| in- «не-» | латинська |
| cognosco «пізнаю, довідуюсь» | латинська |
| com- «з-, разом» (co-, con-) | латинська |
| инко́гнито | македонська |
| inkognito | польська |
| znati | праслов’янська |
| инко́гнито | російська |
| инкòгнито | сербохорватська |
| inkognito | словацька |
| inkógnito | словенська |
| зна́ти | українська |
| inkognito | чеська |
конша́хти (мн.)(про підступи, махінації, інтриги, змову -- у виразі заходити собі з ким в к.)
запозичення з польської мови;
п. konszachty, ст. kunszafty «тс.», як і ч. kunčaft «замовник, клієнт», kunčoft, kunšaft, kunšoft, заст. kunt «тс.», ст. kundšoft «звістка, відомість», слц. kunčaft «клієнт», схв. [kundšaft] «посвідчення, свідоцтво, атестат», походить від нвн. Kundschaft (зб.) «клієнти; звістка, відомість; (ст.) знайомство; найближче оточення; фамільярність, спорідненість», утвореного за допомогою суфікса -schaft, пов’язаного з дієсловом schaffen «творити», спорідненим з псл. skobliti, укр. скобли́ти, від основи kund «відомий», спорідненої з псл. znati, укр. зна́ти;
бр. [канша́хты] «махінації, таємні зносини»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| канша́хты «махінації, таємні зносини» | білоруська |
| Kundschaft «клієнти; звістка, відомість; (ст.) знайомство; найближче оточення; фамільярність, спорідненість» (зб.) | нововерхньонімецька |
| konszachty | польська |
| skobliti | праслов’янська |
| znati | праслов’янська |
| kundšaft «посвідчення, свідоцтво, атестат» | сербохорватська |
| kunčaft «клієнт» | словацька |
| скобли́ти | українська |
| зна́ти | українська |
| kunčaft «замовник, клієнт» | чеська |
| kunszafty «тс.» | ? |
| kunčoft | ? |
| kunšaft | ? |
| kunšoft | ? |
| kunt «тс.» | ? |
| kundšoft «звістка, відомість» | ? |
| -schaft | ? |
| schaffen «творити» | ? |
| kund «відомий» | ? |
прогно́з
запозичено, очевидно, з французької мови;
фр. prognose «прогноз» походить від гр. πρόγνωσις «передбачення, пророцтво», пов’язаного з дієсловомπρογιγνώσκω «передбачаю, знаю заздалегідь», утвореним за допомогою префікса προ- «перед; раніше», спорідненого з псл. pro(-), укр. про(-), відγιγνώσκω «пізнаю, довідуюся, знайомлюся», спорідненого з псл. znati, укр. зна́ти;
р. прогно́з, бр. прагно́з, п. вл. prognoza, ч. prognosa, prognóza, слц. слн. prognóza, болг. схв. прогно́за, м. прогноза;
Фонетичні та словотвірні варіанти
прогнозува́ти
прогно́стика
прогностикъ
«передбачення»
(1621)
прогности́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| прагно́з | білоруська |
| прогно́за | болгарська |
| prognoza | верхньолужицька |
| πρόγνωσις «передбачення, пророцтво» | грецька |
| προγιγνώσκω «передбачаю, знаю заздалегідь» | грецька |
| γιγνώσκω «пізнаю, довідуюся, знайомлюся» | грецька |
| прогноза | македонська |
| prognoza | польська |
| pro(-) | праслов’янська |
| znati | праслов’янська |
| прогно́з | російська |
| прогно́за | сербохорватська |
| prognóza | словацька |
| prognóza | словенська |
| про(-) | українська |
| зна́ти | українська |
| prognose «прогноз» | французька |
| prognosa | чеська |
| prognóza | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України