ЗМОРА — ЕТИМОЛОГІЯ
мор «пошесть»
псл. morъ «смерть, пошесть», чергуванням голосних пов’язане з *mer-ti «мерти»;
споріднене з лит. mãras «смерть, мор, чума», дінд. măraḥ «смерть, мор»;
іє. *mor-/mer- «смерть, мерти»;
р. болг. м. мор, бр. (заст.) мор, др. моръ «смертельна хвороба», п. ч. слц. mor, вл. нл. mór «мор», болг. мори́я «тс.; епідемія, чума», м. морujа «тс.», схв. мȏр «смерть», мòриja «мор; чума», слн. pomór «убивство; умирання», стсл. моръ «чума»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мі́рки
«курчата, що задихнулися в яйці Я; кволі тварини або рослини ВеБ»
заміркова́тий
«щуплий, дрібний»
(про зерно)
замі́ркуватий
«тс.»
замі́рок
«щупла зернина; недорозвинена істота»
замо́р
«масова загибель риби»
замо́ра
«виснажена істота»
за́морка
«лялечка комахи»
замо́рух
«пташеня, що не вилупилося з яйця; худа хвороблива дитина»
змо́ра
«втома; сильне виснаження; кошмар»
змо́рний
«виснажувальний»
измор
«втома»
мір
мо́рений
«стомлений, знесилений»
мори́лка
«їдкий розчин, яким просочують деревину перед її фарбуванням»
мори́льник
«той, хто труїть комах, щурів і под.; робітник, що морить деревину»
(спец.)
мори́льня
«місце, де морять деревину»
мори́ти
«труїти; виснажувати; тримати деревину у воді, спеціальному розчині»
морови́й
морови́ця
«тс.»
морови́ця
«жовті і сині плями на тілі вмираючого»
морю́ха
«гниляк для підкурювання бджіл»
мурави́ця
«тс.»
пам
«мор»
пам
по́мі́р
помі́рок
помо́ра
«тс.; сміхота»
промі́р
промо́рія
про́морок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мор (заст.) | білоруська |
| мор | болгарська |
| мори́я «тс.; епідемія, чума» | болгарська |
| mór «мор» | верхньолужицька |
| măraḥ «смерть, мор» | давньоіндійська |
| моръ «смертельна хвороба» | давньоруська |
| *mor-/mer- «смерть, мерти» | індоєвропейська |
| mãras «смерть, мор, чума» | литовська |
| мор | македонська |
| морujа «тс.» | македонська |
| mór «мор» | нижньолужицька |
| mor | польська |
| morъ «смерть, пошесть» | праслов’янська |
| мор | російська |
| мȏр «смерть» | сербохорватська |
| mor | словацька |
| pomór «убивство; умирання» | словенська |
| моръ «чума» | старослов’янська |
| мòриja «мор; чума» | українська |
| mor | чеська |
| *mer-ti «мерти» | ? |
умо́рхати «утомити, сильно зморити»
не зовсім ясне;
можливо, нерегулярне афективне утворення від [мори́ти] «виснажувати», пор. [мо́рений] «стомлений, знесилений», [змо́ра] «втома»;
менш імовірний зв’язок з коренем морх-, наявним у словах [змо́рхнутися] «морщитися», помо́рхнути, [мо́рхлий] «зморшкуватий, зморщений»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мори́ти «виснажувати» | українська |
| мо́рений «стомлений, знесилений» | українська |
| змо́ра «втома» | українська |
| змо́рхнутися «морщитися» | українська |
| помо́рхнути | українська |
| мо́рхлий «зморшкуватий, зморщений» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України