ЗЛЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
зле «погано, недобре»
псл. *zъlě;
адвербіалізована форма місцевого в. одн. с. р. прикметника zъlъ «поганий, злий»;
кінцеве -е в українській формі вторинне замість -i (‹ě);
др. зълѣ, злѣ, зле «тс.; злиденно», п. źle, ч. слц. zle, вл. złe, zlě, нл. zlě, болг. зле, стсл. зълѣ;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зле | болгарська |
| złe | верхньолужицька |
| zlě | верхньолужицька |
| зълѣ | давньоруська |
| злѣ | давньоруська |
| зле «тс.; злиденно» | давньоруська |
| zlě | нижньолужицька |
| źle | польська |
| *zъlě | праслов’янська |
| zъlъ «поганий, злий» | праслов’янська |
| zle | словацька |
| зълѣ | старослов’янська |
| zle | чеська |
злий
псл. *zъlъ(jь) «недобрий, поганий»;
іє. *ĝhu̯el- «кривий, похилий»;
Ільїнський (РФВ 61/2, 227) зв’язок з дінд. hváratē заперечує;
споріднене з лит. atžūlas, atžūlùs «черствий, грубий, нелюдяний», pažulnùs «похилий, косий», žulelis «нахаба», а також з іншим ступенем чергування: žvalùs «бадьорий, жвавий», лтс. zvelt «ударити, штовхнути», ос. zūl «кривий», перс. zūr «фальш, брехня», ав. zūrah- «кривда, несправедливість», дінд. hváratē «відхиляється від прямого напрямку», hválati «блудить, вештається, падає»;
р. злой, зол, бр. злы, др. зълыи, п. вл. нл. zły, ч. слц. zlý, болг. зъл, м. зол, схв. зȁо, злȗ, слн. zèl, стсл. зълъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зли́ти
злісли́вий
злі́сний
злі́сниця
злість
злі́ти
злі́шати
зло
зло́ба
злоби́вий
злоби́тель
злоби́тельство
злоби́тися
злобли́вий
зло́бний
зло́бник
зло́бствувати
злобува́ти
злосли́вий
зло́сник
злости́вий
злости́ти(ся)
злостува́ти
злува́ти
злю́ка
злю́чий
злю́щий
зо́зла
зу́злоба
озлоби́ти
озло́блений
озло́блювати
озлобля́ти
розізли́тися
узли́тися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zūrah- «кривда, несправедливість» | авестійська |
| злы | білоруська |
| зъл | болгарська |
| zły | верхньолужицька |
| hváratē | давньоіндійська |
| hváratē «відхиляється від прямого напрямку» | давньоіндійська |
| hválati «блудить, вештається, падає» | давньоіндійська |
| зълыи | давньоруська |
| *ĝhu̯el- «кривий, похилий» | індоєвропейська |
| zvelt «ударити, штовхнути» | латиська |
| atžūlas | литовська |
| atžūlùs «черствий, грубий, нелюдяний» | литовська |
| pažulnùs «похилий, косий» | литовська |
| žulelis «нахаба» | литовська |
| žvalùs «бадьорий, жвавий» | литовська |
| зол | македонська |
| zły | нижньолужицька |
| zūl «кривий» | осетинська |
| zūr «фальш, брехня» | перська |
| zły | польська |
| *zъlъ(jь) «недобрий, поганий» | праслов’янська |
| злой | російська |
| зол | російська |
| зȁо | сербохорватська |
| zlý | словацька |
| zèl | словенська |
| зълъ | старослов’янська |
| злȗ | українська |
| zlý | чеська |
дозоли́ти «дошкулити, досадити»
вл. zelić без східнослов’янських відповідників зіставлялося (Шустер-Шевц Этимология 1970, 89) з р. [га́литься] «глузувати», бр. [га́ліць] «підганяти, понукати», п. [gałuszyć] «бушувати»;
пов’язання р. назо́йливый з [зой] «крик» (Фасмер III 39; Желтов ФЗ 1875/3, 8) у семантичному відношенні малопереконливе;
очевидно, споріднене з [зо́лок] «запалення, нарив, виразка, хвороба», далі з лит. žalà «шкода», лтс. zalba, zelba «тс.; пошкодження», дісл. galli «шкода; помилка» і, можливо, з псл. zъlъ «злий», укр. злий;
р. [дозоли́ть] «досадити», [назо́лить] «досаждати, засмучувати», [назо́ла] «сум, туга, досада, прикрість», [назо́л] «тс.», [назольник, назо́льный, назо́листый, назо́ловатый], назо́йливый (‹*назольливый), бр. назаля́ць «надокучати», вл. zelić «голосно лаятися», zazelić do zemje «проклясти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
надозоли́ти
«досадити, надокучити»
назо́ла
«той, хто завдає багато клопоту»
назоли́ти
«набриднути; зробити неприємність»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| га́ліць «підганяти, понукати» | білоруська |
| назаля́ць «надокучати» | білоруська |
| zelić без східнослов'янських відповідників зіставлялося | верхньолужицька |
| zelić «голосно лаятися»«проклясти» | верхньолужицька |
| zazelić do zemje «голосно лаятися»«проклясти» | верхньолужицька |
| galli «шкода; помилка» | давньоісландська |
| zalba | латиська |
| žalà «шкода» | литовська |
| gałuszyć «бушувати» | польська |
| zъlъ «злий» | праслов’янська |
| га́литься «глузувати» | російська |
| назо́йливый «крик» | російська |
| зой «крик» | російська |
| дозоли́ть «досадити» | російська |
| злий | українська |
| назо́лить «досаждати, засмучувати» | українська |
| назо́ла «сум, туга, досада, прикрість» | українська |
| назо́л «тс.» | українська |
| назольник | українська |
| назо́льный | українська |
| назо́листый | українська |
| назо́ловатый | українська |
| назо́йливый (‹*назольливый) | українська |
| зо́лок «запалення, нарив, виразка, хвороба» | ? |
| zelba «тс.; пошкодження» | ? |
зли́день «бідняк»
форма однини виникла пізніше від множинної форми зли́дні (‹злиї дні);
складне слово, утворене з прикметника злий та іменника день;
р. [злы́день], бр. злы́дзенъ, п. złydnia;
Фонетичні та словотвірні варіанти
злиде́нний
злиде́нник
зли́дні
«бідність; біднота»
зли́дніти
злидно́та
«біднота»
злиднюва́ти
злидня́к
злидня́цький
зли́дяний
озлидні́ти
роззли́дні
«дуже нещасливі дні»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| злы́дзенъ | білоруська |
| złydnia | польська |
| зли́дні (‹злиї дні) | ? |
| злий | ? |
| день | ? |
| злы́день | ? |
зли́нка «злинка канадська, Erigeron canadensis L.» (бот.)
пор. її назви: [богатниця, гадяче зілля, загадка та ін.];
очевидно, пов’язане із зло, злий, оскільки ця плодюча рослина дуже засмічує поля;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зли́нець
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зло | ? |
| злий | ? |
фальш
запозичення з німецької мови;
н. falsch «неправдивий, хибний, помилковий» через фр. ст. fals зводиться до лат. falsus «неправдивий, хибний, помилковий», пов’язаного з fallere «дурити», спорідненим з дінд. hváratе̄ «відхиляється від напрямку», можливо, також з псл. *zъlъ(jь), укр. злий;
р. фальшь, бр. фальш, п. fałsz, [falsz], ч. faleš, слц. faloš, вл. нл. falš, болг. м. схв. фалш;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фал
(ь)чи́вий] О, Нед
фалш
«фальш»
фалшевнии
(1411)
фалшованіи
(1421)
фалшъ
«брехня»
(1611)
фальч
фальчува́ти
«фальшувати»
фа́льшер
«шахрай, підроблювач грошей»
фа́льшерство
«фальшування»
фальши́вий
фальшивити
(1388)
фальши́вити
фальши́віти
«ставати фальшивим»
фальши́вка
фальши́вство
«фальш»
фальшівни́к
«підроблювач»
фальшо́ваний
фальшо́вник
«тс.»
фальшува́ти
хвалш
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| фальш | білоруська |
| фалш | болгарська |
| falš | верхньолужицька |
| hváratе̄ «відхиляється від напрямку» | давньоіндійська |
| falsus «неправдивий, хибний, помилковий» | латинська |
| fallere «дурити» | латинська |
| фалш | македонська |
| falš | нижньолужицька |
| falsch «неправдивий, хибний, помилковий» | німецька |
| fałsz | польська |
| falsz | польська |
| *zъlъ(jь) | праслов’янська |
| фальшь | російська |
| фалш | сербохорватська |
| faloš | словацька |
| злий | українська |
| fals | французька |
| faleš | чеська |
лама́ти
псл. lomiti, ітератив lamati;
споріднене з лит. lãmyti «ламати», lamìnti «м’яти, гнути, ламати», lìmti «надломлюватися, ламатися», lúomas «частина; смуга, ділянка землі», лтс. limt «згинатися під важкою ношею», luôms «раз; улов; пласт, ряд», прус. limtwei «ламати», двн. lam (нвн. lahm) «кульгавий», luōmi «слабий, безсилий», свн. lemen «робити кульгавим», дісл. lami «кульгавий, покалічений»» можливо, також алб. lemë (lamë) «тік; олійниця»;
іє. *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який»;
далі зіставляється з лит. lomà «балка», лтс. lãma «улоговина», болг. лам «яма, рів» (ЭССЯ 14, 25 – 26; Būga RR І 450 – 451; Trautmann 162; Mühl. – Endz. II 438; Skok II 316);
р. лома́ть, ломи́ть, бр. лами́ць, [ломи́ць], др. ламати, ломити, п. łamać, łomić, ч. lámat, lomit, слц. lámať, lomiť, вл. łamać, lemić, нл. łamaś, łomiś, полаб. lümět, болг. ломя́, м. ломи, схв. лòмити, слн. lomíti, стсл. ломити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́лім
ви́лом
відла́мок
відло́мок
за́лім
зало́м
зало́ма
«обвалений берег»
зало́ми́стий
«звивистий; [стрімкий ВеУг]»
злам
злама́ч
(присяги)
зла́мний
зла́мок
«уламок»
злім
злом
зло́мок
«уламок»
зло́мщик
лама́к
«різновид плуга»
(заст.)
лама́ка
«бительня»
лама́льниця
«тс.»
ламане́ць
«шматок (хліба)»
ла́маний
ламани́на
«ревматизм, ломота»
ламани́ця
«терниця»
ла́манка
«тс.; складна рушниця О»
ламанці́
«шулики (ламані коржі з маком)»
ла́мань
«поламані предмети; сухі гілляки й дерева, що впали на землю»
ла́мар
«хмиз»
лама́чка
«терниця»
ламкий
ла́мня
«бительня»
ламу́ха
«тс.»
ламу́чий
«ламкий»
лім
«уламки; сушняк»
лімки́й
«тс.»
лом
«тс.; поламані предмети; загострений металевий стрижень»
лома́ґа
«ломака»
ломаґува́тий
«неотесаний; грубий»
лома́дже
«сушняк, хмиз»
лома́ка
ломакува́тий
«тс.»
ломанець
«ламаний корж (до маку)»
лома́ти
лома́ччя
ломе́ць
«ломота»«ломака»
ломиґа́ти
«бити ломакою»
ломи́ти
ломі́га
«тс.»
ло́між
«сушняк, відпалі гілки»
ло́міт
«гуркіт; ламання»
ло́мка
ло́мки
«місце, де б’ють лід»
(льодові)]
ломки́й
ломова́тий
«ламкий, крихкий»
ломови́й
ломови́к
«візник, що перевозить важкі вантажі; кінь для важких вантажів»
ломови́тий
«тс.»
ломо́та
ломота́ти
«ламати, сіпати»
(про біль у суглобах)
ломоті́ти
«тс.»
ломо́тний
ломуля́
«хмиз; ломаччя»
лому́ха
«бительня»
надла́м
надло́м
напроло́м
недо́ламок
недо́ло́мок
незла́мний
незло́мний
о́бла́мок
облі́мок
«нижня частина рога від його основи»
(у гребінників)
обло́м
обло́мок
«обвал (гори)»
(гори)] Ж
перела́м
перело́м
перело́ма
«змова (проти кого)»
пола́мка
поло́м
поломи́ло
«незграбна людина, яка все ламає»
поло́мка
поломок
«уламок»
приломи́тися
«пристосуватися, приловчитися»
прило́мок
«вощина, приліплена у вулику, призначеному для поселення роя»
прола́м
проло́м
проло́ми́на
розла́м
розла́мувач
ро́злім
розло́м
ула́мок
ула́мок
«уламок»
уло́мний
«крихкий, ламкий; кволий»
уло́мність
«крихкість, ламкість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| lemë «тік; олійниця» (lamë) | албанська |
| lamë | албанська |
| лами́ць | білоруська |
| ломи́ць | білоруська |
| лам «яма, рів» | болгарська |
| ломя́ | болгарська |
| łamać | верхньолужицька |
| lemić | верхньолужицька |
| lam «кульгавий» (нвн. lahm) | давньоверхньонімецька |
| luōmi «слабий, безсилий» | давньоверхньонімецька |
| lami «кульгавий, покалічений» | давньоісландська |
| ламати | давньоруська |
| ломити | давньоруська |
| *lem-/lom- «ламати; поламаний; м’який» | індоєвропейська |
| limt «згинатися під важкою ношею» | латиська |
| luôms «раз; улов; пласт, ряд» | латиська |
| lãma «улоговина» | латиська |
| lãmyti «ламати» | литовська |
| lamìnti «м’яти, гнути, ламати» | литовська |
| lìmti «надломлюватися, ламатися» | литовська |
| lúomas «частина; смуга, ділянка землі» | литовська |
| lomà «балка» | литовська |
| ломи | македонська |
| łamaś | нижньолужицька |
| łomiś | нижньолужицька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lahm | нововерхньонімецька |
| lümět | полабська |
| łamać | польська |
| łomić | польська |
| lomiti | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| lamati | праслов’янська |
| limtwei «ламати» | прусська |
| лома́ть | російська |
| ломи́ть | російська |
| лòмити | сербохорватська |
| lemen «робити кульгавим» | середньоверхньнімецька |
| lámať | словацька |
| lomiť | словацька |
| lomíti | словенська |
| ломити | старослов’янська |
| lámat | чеська |
| lomit | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України