ЗИК — ЕТИМОЛОГІЯ
зик
очевидно, псл. zукъ, zukъ‹*zū-kъ, *zoukъ, пов’язане із zov-ǫ «зву», zъvati «звати»;
вважається також звуконаслідувальним утворенням;
Преображенський вважає пізнім утворенням;
р. бр. зык, вл. zynk, zuk «тон, звук», нл. zuk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зи́кати
зича́ти
«кричати, ґелґотати»
зичі́ти
«шипіти»
зи́чний
«голосний»
зи́чно
«голосно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| зык | білоруська |
| zynk «тон, звук» | верхньолужицька |
| zuk «тон, звук» | верхньолужицька |
| zuk «тс.» | нижньолужицька |
| zукъ | праслов’янська |
| zukъ | праслов’янська |
| *zou-kъ | праслов’янська |
| zov-ǫ «зву» | праслов’янська |
| zъvati «звати» | праслов’янська |
| *zū-kъ | праслов’янська |
| зык | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України