ЗГУБНИК — ЕТИМОЛОГІЯ
губи́ти «знищувати, втрачати»
псл. gubiti, ‹*goubiti, каузативна форма до *gybnǫti «гинути»;
р. губи́ть, бр. губі́ць, др. губити, п. gubić, ч. hubiti, слц. hubiť, вл. hubić, нл. gubiś, болг. гу́бя «гублю», м. губи «губить», схв. гỳбити, слн. gubíti. стсл. гоубити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
губи́тель
губи́тельний
губи́тельство
губи́тися
«втрачатися; втрачати самовладання»
загу́ба
«загибель»
згу́ба
«загибель, втрата»
згу́бли́вий
згу́бний
згу́бник
изгу́бниця
невигу́бний
обгуби́тися
«загубити все»
погу́ба
«погибель»
погуби́тель
погу́бщик
розгу́ба
«роззява; розгубленість»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| губі́ць | білоруська |
| гу́бя «гублю» | болгарська |
| hubić | верхньолужицька |
| губити | давньоруська |
| губи «губить» | македонська |
| gubiś | нижньолужицька |
| gubić | польська |
| gubiti | праслов’янська |
| губи́ть | російська |
| гỳбити | сербохорватська |
| hubiť | словацька |
| гоубити | словенська |
| гоубити | старослов’янська |
| hubiti | чеська |
| *goubiti | ? |
| *gybnǫti «гинути» | ? |
| гоубити | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України