ЗВІРЯТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ві́ра «довір’я, впевненість; релігія»
псл. věra ‹*vēra;
споріднене з ав. var- «вірити», varəna«віра», ос. urnyn «вірити», гот. tuzwērjan «сумніватися», дісл. vár «обіцянка», двн. wâra «правда, вірність, милість», свн. wār «дійсний, справжній», нвн. wahr «тс.», лат. vērus «дійсний, справжній, істинний», ірл. fir «вірний»;
іє. *uēr- «справжній»;
р. бр. м. ве́ра, др. вѣра, п. wiara, ч. víra, слц. viera, вл. нл. wěra, болг. вя́ра, схв. вјȅра, слн. véra, стсл. вѣра;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безві́р'я
безві́рник
вір
(у виразі брати на вір «на віру»)
вір'я́н
«сват»
ві́рисний
«імовірний, вірогідний»
віри́тель
«кредитор»
ві́рити
ві́рний
ві́рник
«довірена особа; [парафіянин ВеУг]»
вірня́нка
«вірна дружина»
ві́рувати
віру́тний
«дійсний, справжній»
віру́тник
«вірник»
ві́рую
«credo»
ві́рчий
ві́рщик
дові́р'я
дові́ра
дові́рливий
довіря́ти
достові́рний
запові́рити
«ввірити»
зві́рість
«звірка»
зві́рки
зві́рник
звіря́ти
звіря́тися
зневі́р'я
зневі́ра
зневі́ритися
неві́р'я
неві́ра
неві́рник
неві́рство
недові́р
«недові́р’я; недовірок»
недовір'я
недові́ркуватий
недові́рливий
недовірок
переві́рка
переві́рник
перевіря́ти
пові́р'я
пові́рити
пові́рка
пові́рник
прові́рка
провіря́ти
сповіря́ти
спроневі́ритися
уві́ритися
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| var- «вірити» | авестійська |
| ве́ра | білоруська |
| вя́ра | болгарська |
| wěra | верхньолужицька |
| tuzwērjan «сумніватися» | готська |
| wâra «правда, вірність, милість» | давньоверхньонімецька |
| vár «обіцянка» | давньоісландська |
| вѣра | давньоруська |
| *uēr- «справжній» | індоєвропейська |
| fir «вірний» | ірландська |
| vērus «дійсний, справжній, істинний» | латинська |
| ве́ра | македонська |
| wěra | нижньолужицька |
| wahr «тс.» | нововерхньонімецька |
| urnyn «вірити» | осетинська |
| wiara | польська |
| věra | праслов’янська |
| ве́ра | російська |
| вјȅра | сербохорватська |
| wār «дійсний, справжній» | середньоверхньнімецька |
| viera | словацька |
| véra | словенська |
| вѣра | старослов’янська |
| víra | чеська |
| varəna «віра» | ? |
звір
псл. zvěr «звір, дика тварина»;
споріднене з лит. žvėrìs «звір», лтс. zvę ̑rs, прус. swirins «тс.», гр. ϑήρ/φήρ «хижак, тварина», лат. ferus «дикий»;
іє. *ĝhwēr- «тс.»;
р. зверь, бр. звер, др. звѣрь, п. zwierz, ч. zvěř «звірі», слц. zver, вл. zwěrjo, нл. zwěrje, болг. звяр, м. sвep, схв. звȇр, звȇрка, звȅрка, слн. zvér, стсл. звѣрь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́звіритися
звірʼя
звіра́к
«звір»
звіри́на́
звіринець
звіри́нячий
зві́ритися
«кидатися»
звірівни́к
«звіринець»
звірі́ти
звіркува́тий
«звіроподібний»
звірни́к
«тс.»
звірно́
«багато хижих звірів»
звірнува́ти
«бути звіром»
звірня́
«звірина»
звіро́та
зві́рство
зві́рствувати
звірюва́тий
«схожий на звіра»
звіря́
звіря́чий
озві́рений
озві́ритися
озвірі́лий
озвірі́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| звер | білоруська |
| звяр | болгарська |
| zwěrjo | верхньолужицька |
| ϑήρ «хижак, тварина» | грецька |
| φήρ | грецька |
| звѣрь | давньоруська |
| ferus «дикий» | латинська |
| zvę ̑rs | латиська |
| žvėrìs «звір» | литовська |
| sвep | македонська |
| zwěrje | нижньолужицька |
| zwierz | польська |
| zvěr «звір, дика тварина» | праслов’янська |
| swirins «тс.» | прусська |
| зверь | російська |
| звȇр | сербохорватська |
| звȇрка | сербохорватська |
| звȅрка | сербохорватська |
| zver | словацька |
| zvér | словенська |
| звѣрь | старослов’янська |
| zvěř «звірі» | чеська |
| *ĝhwēr- «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України