ЗВІНКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
дзво́ник «Campanula L.» (бот.)
назви зумовлені подібністю квітки рослини до невеликого дзвона;
можливо, вже псл. zvonьcь та ін., похідні від zvonъ «дзвін»;
р. [звонец болотный] «дзвоники болотні, Campanula patula L.», [зво́нка] «дзвоники персиколисті», [звоно́к] «дзвоники; орлики», [звонцы́, зво́нчики] «тс.», бр. звано́чак «дзвоники», звано́к «аденофора; [дзвоники]», [дзванкі] «дзвоники», [званкі, званцы] «тс.», п. dzwonek «дзвоники», ч. zvonec, zvonek, слц. zvonček, болг. звънче́, схв. звòнчић, слн. zvončèk «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзвінки
«первоцвіт, Primula officinalis Jacq.»
дзвіно́чки
«тс.; орлики, Aquilegia vulgaris L. Mak»
дзво́ники
«тс.»
дзво́никові
дзвонок
«дзвоники персиколисті, Campanula persicifolia L.»«дзвоники; орлики»
звінка
«дзвоники»
звінки
«тс.; орлики»
звінок
«дзвоники»
звонатка
«аденофора, Adenophora Bess.»
звонець
звоники
«тс.»
звонки
«орлики; березка, Convolvulus sepium L.»
звоночки
«дзвоники»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| звано́чак «дзвоники» | білоруська |
| звънче́ | болгарська |
| dzwonek «дзвоники» | польська |
| zvonьcь | праслов’янська |
| звòнчић | сербохорватська |
| zvonček | словацька |
| zvončèk «тс.» | словенська |
| зво́нка «дзвоники персиколисті» | українська |
| звоно́к «дзвоники; орлики» | українська |
| звонцы́ | українська |
| зво́нчики «тс.» | українська |
| звано́к «аденофора; [дзвоники]» | українська |
| дзванкі «дзвоники» | українська |
| званкі | українська |
| званцы «тс.» | українська |
| zvonec | чеська |
| zvonek | чеська |
| zvonъ «дзвін» | ? |
| звонец «дзвоники болотні, Campanula patula L.» | ? |
звіно́к «впоперек відрізаний шматок риби» (риби)]
варіант слова [звено́] «ланка, кільце» (див.);
п. dzwono «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| dzwono «тс.» | польська |
дзвені́ти
лит. zvãnas «дзвін», лтс. zvans «тс.» запозичені з слов’янських мов (Mühl.–Endz. IV 765);
початкове укр. дз- на місці псл. z-, як і п. dz-, є, очевидно, наслідком дисиміляції (Sławski І 210);
Брандт (РФВ 25, 221 і далі) непереконливо пояснює псл. zvonъ із *svonъ фонетично;
Мейе (IF 5, 333), Блумфільд (IF 4, 76), Младенов (189) пояснюють псл. z- впливом слова zъvati (Махек – zvučēti);
псл. zvьněti «дзвеніти, звучати», пов’язане чергуванням із zvonъ «дзвін» так само, як пов’язані grьměti i gromъ, zьrěti і *zorъ і под;
споріднене з алб. zë- «голос», zȃ- «тс.», вірм. jain;
іє. *ĝhuon-/ĝhuen- пов’язують з іє. *ĝhau-, що відбилося в укр. зва́ти (Brugmann Grdr. I 295 та ін.; Преобр. І 245; Pokorny 490–491; Bloomfield IF 4, 76; Persson Beitr. 191, 586–587; Specht 280; Machek ESJČ 717–718; Фасмер II 87–88, проти Sławski I 210–211), або з іє. *svonos (дінд. sván-ati «звучить», svanáḥ «звук», лат. sonus «rc.», дангл. swin «музика, спів», двн. swan «лебідь»), причому Соболевський (ИОРЯС 27, 330) вбачає в слов’янському початковому zпоруч із s- в інших індоєвропейських мовах один з випадків індоєвропейського чергування «дзвінкий : глухий»;
Фасмер вважає, що про дзвінкий початок слова свідчить ще алб. zëh «голос», zȃh (‹іє. *ĝhvonos), вірм. jain;
р. звене́ть, бр. звіне́ць, др. звенѣти, звьнѣти, п. ст. wznieć (з метатезою), ч. zníti «звучати», ст. zvnieti, слц. znieť, нл. zněś, болг. звъня́, слн. zvenéti, цсл. звьнѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бездзвінний
«без дзвонів»
видзво́нювати
«дзвонити; (перен.) вибивати»
дзве́нькіт
дзвін
дзвіни́ця
дзвіни́чний
дзвінки́й
дзвінку́чий
«дзвінкий»
дзві́нний
дзві́нни́к
дзвінови́к
«міфічна істота, що живе у дзвоні або на дзвіниці»
дзвіно́к
дзво́на
(про предмет)
дзвона́р
дзвонари́ха
дзвонарі́вна
дзвона́рський
дзвоне́ць
«дзвінок»
дзво́ник
дзвоникува́тий
дзвони́стий
дзвони́ти
дзвони́ця
дзвонкови́й
дзво́нний
дзво́нник
дзвонови́й
дзво́ну
(про звук)
дзво́ну
(про звук)
дзво́нчатий
дзвоня́р
«ливар дзвонів»
дзвоня́та
«маленькі дзвони»
звені́ти
звенькоті́ти
звін
звін
звінни́ця
звіно́к
звон
«звучання»
звонови́на
«метал для лиття дзвонів»
передзві́н
підзві́нне
підзві́ннє
«тс.»
по́дзвін
подзві́нне
«плата за дзвін по померлому»
подзві́ння
«дзвін по померлому»
(заст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zë- «голос» | албанська |
| zëh «голос» | албанська |
| звіне́ць | білоруська |
| звъня́ | болгарська |
| jain | вірменська |
| jain | вірменська |
| звенѣти | давньоруська |
| *ĝhuon-/ĝhuen- | індоєвропейська |
| *ĝhau- | індоєвропейська |
| *svonos (дінд. sván-ati «звучить», svanáḥ «звук», лат. sonus «rc.», дангл. swin «музика, спів», двн. swan «лебідь») | індоєвропейська |
| zvans «тс.» | латиська |
| zvãnas «дзвін» | литовська |
| zněś | нижньолужицька |
| dz- | польська |
| wznieć (з метатезою) | польська |
| z- | праслов’янська |
| zvonъ | праслов’янська |
| z- впливом слова zъvati | праслов’янська |
| zvьněti «дзвеніти, звучати» | праслов’янська |
| звене́ть | російська |
| znieť | словацька |
| zvenéti | словенська |
| дз- | українська |
| зва́ти | українська |
| звьнѣти | українська |
| звьнѣти | церковнослов’янська |
| zníti «звучати» | чеська |
| zvonъ «дзвін» | ? |
| *zorъ | ? |
| zȃ- «тс.» | ? |
| чергування «дзвінкий : глухий» | ? |
| zȃh (‹іє. *$ĝhvonos) | ? |
| wznieć (з метатезою) | ? |
| zvnieti | ? |
дзві́нка «бубна» (у картах)
п. dzwonka «бубна» є калькою нім. Schelle «бубонець; дзвоник; бубна»;
запозичено з польської мови;
р. [зво́нки] «бубни»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
дзвінко́вий
«бубновий»
зві́нка
звонки́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Schelle «бубонець; дзвоник; бубна» | німецька |
| dzwonka «бубна» | польська |
| зво́нки «бубни» | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України