ЗБУДЖУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
буди́ти «переривати сон; [боронувати (перед сівбою) зорану землю]»
псл. buditi, мабуть, каузатив від bъděti (пор. р. бдеть, др. бъдѣти, ч. bdíti, слц. bdieť, болг. бдя, м. бди, схв. bdjȅti, слн. bdéti, стсл. бъдѣти);
споріднене з лит. baudžiù, baũsti «примушувати, спонукати; карати», [báudinti] «заохочувати, спонукати», pasibaudýti «підніматися, вирушати (в дорогу)», лтс. baũslis «заповідь», прус. etbaudints «збуджений, бадьорий», budē «пильнує, наглядає», дінд. bódhatі «тс.; прокидається», bodháyatі «будить, повчає», ав.baoδayeitі «вчить», baoδaitē «пильнує, наглядає», ос. œmbūdyn «чути; нюхати; відчувати» (пор. ір. baud «відчувати»), гр. πεύϑομαι «пізнаю», гот. anabiudan «наказувати», дангл. bēodan «сповіщати, пропонувати», нвн. bieten «пропонувати, надавати», gebieten «наказувати, веліти»;
іє. *bheudh- «не спати, пильнувати, охороняти, слідкувати, чекати, підстерігати»;
р. буди́ть, бр. будзі́ць, др. будити, п. budzić, ч. buditi, слц. budiť, вл. budźić, нл. buźiś, полаб. våzbaudėt «будити, збуджувати», болг. бу́дя, м. буди, схв. бу́дити, слн. budíti, стсл. боудити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
буди́льник
збу́джувальний
збу́джувати
збу́дливий
збу́дний
збу́дник
обу́да
«пробудження, збудження»
побу́дка
побу́дливий
побу́дник
про́буд
«пробудження»
пробу́док
«тс.»
пробужа́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| будзі́ць | білоруська |
| бу́дя | болгарська |
| budźić | верхньолужицька |
| anabiudan «наказувати» | готська |
| πεύϑομαι «пізнаю» | грецька |
| bēodan «сповіщати, пропонувати» | давньоанглійська |
| bódhatі «тс.; прокидається» | давньоіндійська |
| будити | давньоруська |
| *bheudh- «не спати, пильнувати, охороняти, слідкувати, чекати, підстерігати» | індоєвропейська |
| baũslis «заповідь» | латиська |
| baudžiù | литовська |
| буди | македонська |
| buźiś | нижньолужицька |
| bieten «пропонувати, надавати» | нововерхньонімецька |
| œmbūdyn «чути; нюхати; відчувати» (пор. ір. baud «відчувати») | осетинська |
| våzbaudėt «будити, збуджувати» | полабська |
| budzić | польська |
| buditi | праслов’янська |
| etbaudints «збуджений, бадьорий» | прусська |
| буди́ть | російська |
| бу́дити | сербохорватська |
| budiť | словацька |
| budíti | словенська |
| боудити | старослов’янська |
| buditi | чеська |
| baũsti «примушувати, спонукати; карати» | ? |
| báudinti «заохочувати, спонукати» | ? |
| pasibaudýti «підніматися, вирушати (в дорогу)» | ? |
| budē «пильнує, наглядає» | ? |
| bodháyatі «будить, повчає» | ? |
| ав.baoδayeitі «вчить» | ? |
| baoδaitē «пильнує, наглядає» | ? |
| gebieten «наказувати, веліти» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України