ЗАТВОРИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
затвори́ти
псл. zatvoriti, утворене з префікса za- та нової основи tvor, що виникла внаслідок перерозподілу морфем у слові ot-voriti, в якому префіксальне t стало сприйматися як кореневе, очевидно, під впливом дієслова tvoriti «творити»;
р. затвори́ть, бр. затво́р, др. затворити, п. zatworzyć, zatwór, zatwora «засув», слц. zatvoriť, вл. zatworić, болг. затво́ря, м. затвора, схв. затвòрити, слн. zatvoriti, стсл. затворити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́твір
«замок; темниця, ув’язнення»
затві́рний
затві́рник
«чернець, що не залишає своєї келії, не спілкується з людьми»
затво́р
затвора́к
«закритий вулик»
затво́рник
«тс.»
затво́рник
«тс.»
затво́рництво
затворо́вий
ро́зтвір
розтво́ром
«широко розкритий»
розтворча́тий
«відкритий на дві половини»
розтворя́ти
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
затво́р | білоруська |
затво́ря | болгарська |
zatworić | верхньолужицька |
затворити | давньоруська |
затвора | македонська |
zatworzyć «засув» | польська |
zatwór «засув» | польська |
zatwora «засув» | польська |
zatvoriti | праслов’янська |
za- | праслов’янська |
tvoriti «творити» | праслов’янська |
затвори́ть | російська |
затвòрити | сербохорватська |
zatvoriť | словацька |
zatvoriti | словенська |
затворити | старослов’янська |
відчини́ти «відкрити; відімкнути»
префіксальні утворення від дієслова чини́ти «робити, творити», що виникли, очевидно, в результаті заміни семантично тотожних давніших форм др. отворити, затворити, у яких основа -творити букв. «робити, чинити» утворилася шляхом перерозподілу префікса оту дієслові от-ворити і приєднання кінцевого т з цього префікса до деетимологізованої основи -ворити «відчиняти, зачиняти», спорідненої з воръ «мішок; жердина для відгороджування, замикання», вере́я та ін;
розглядається також (Непокупный 86–88; Лучыц–Федарэц БЎІ 41; Fraenkel Slavia 13/1, 11) як паралель до лит. atidarýti «відчинити», букв. «від-робити», лтс. atdarît, нвн. aufmachen» «тс.», лит. uždarýti «зачинити», лтс. àizdarît, нвн. zumachen «тс.»;
р. [отчини́ть, зачини́ть, расчини́ть], бр. адчыні́ць, зачыні́ць, прачыні́ць, прычыні́ць, расчыні́ць, п. [zaczynić] «загородити», слц. [priečin] «перегородка», вл. začinic «зачинити», нл. pśizacyniś «зачинити», huwotcyniś «відчинити»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відчиня́ти
зачини́ти
«закрити; замкнути»
одчини́ти
причини́ти
прочини́ти
розчини́ти
«розкрити»
(двері, вікно)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
адчыні́ць | білоруська |
začinic «зачинити» | верхньолужицька |
отворити | давньоруська |
atdarît | латиська |
àizdarît | латиська |
atidarýti «відчинити» | литовська |
uždarýti «зачинити» | литовська |
pśizacyniś «зачинити»«відчинити» | нижньолужицька |
huwotcyniś «зачинити»«відчинити» | нижньолужицька |
aufmachen» «тс.» | нововерхньонімецька |
zumachen «тс.» | нововерхньонімецька |
zaczynić «загородити» | польська |
отчини́ть | російська |
priečin «перегородка» | словацька |
зачини́ть | українська |
расчини́ть | українська |
зачыні́ць | українська |
прачыні́ць | українська |
прычыні́ць | українська |
расчыні́ць | українська |
чини́ти «робити, творити» | ? |
затворити | ? |
творити | ? |
от-ворити і приєднання кінцевого т з цього префікса до деетимологізованої основи -ворити «відчиняти, зачиняти» | ? |
воръ «мішок; жердина для відгороджування, замикання» | ? |
вере́я | ? |
створ «звід, склепіння; (спец.) розташування двох орієнтирів на одній лінії з оком спостерігача; напрям перетину русла з греблею; фарватер, навігаційний орієнтир»
очевидно, запозичення з російської мови;
р. створ «запор, засув; стулка; віконниця; рухома частина греблі (для спуску води); лінія, що проходить через два орієнтири; навігаційний орієнтир» пов’язане із затвори́ть «закрити», яке відповідає укр. затвори́ти (див.);
бр. створ «частина простору, обмежена стійками, перекладками; стулка; розміщення двох предметів на одній лінії з оком спостерігача; навігаційний орієнтир»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
створча́тий
«з двома стулками (двері, вікна)»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
створ «частина простору, обмежена стійками, перекладками; стулка; розміщення двох предметів на одній лінії з оком спостерігача; навігаційний орієнтир» | білоруська |
створ «запор, засув; стулка; віконниця; рухома частина греблі (для спуску води); лінія, що проходить через два орієнтири; навігаційний орієнтир» | російська |
затвори́ть «закрити» | російська |
затвори́ти | українська |
понетвори́ти «зневажати, попихати»
очевидно, пов’язане з поневіря́ти як результат видозміни його давнього словотворчого варіанта *поневорити «не замкнути, знехтувати; погано поставитися» за аналогією до [затвори́ти] «замкнути»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
поневіря́ти «не замкнути, знехтувати; погано поставитися» | українська |
затвори́ти «замкнути» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України