ЗАСЛЬОЖЕНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
сльоза́
псл. slьza, очевидно, пов’язане з *slizъ (*slizь) «слиз»;
зіставляється також (Потебня у Горяев 328; Machek ESJČ 559; Младенов 621; Skok III 366–367) з дінд. srjáti «виливає, випускає» або з лит. šlusti «чистити, замітати», šlakėˊti «капати», лтс. sluôta «вінок» (Pokorny 607; Бурлакова ВСЯ VI 58), чи з ав. sraska- «сльоза, плач», перс. sirišk «сльоза, крапля» (Зализняк ВСЯ VI 35);
р. слеза́, бр. сляза́, др. сльза, п. łza, ст. słza, ч. слц. slza, вл. sylza, нл. łdza, болг. сълза́, м. солза, схв. су̀за, слн. sólza, стсл. сльза;
Фонетичні та словотвірні варіанти
засльо́жений
«змочений сльозою»
си́лза
«сльоза»
слеза́
слези́на
«сльозина»
слези́ти(ся)
«повільно текти»
слезі́ти
слезни́чий
«слізний, сльозовий»
слизи́ти
«тс.»
сліза́
«сльоза»
слі́зний
слоза́
«тс.»
слоза́віти
«сльозитися; танути»
сльоза́вий
сльози́на
сльози́ти(ся)
сльозли́вий
сльозни́чий
«слізний, сльозовий»
слюзува́ти
«часто плакати»
со́лза
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| sraska- «сльоза, плач» | авестійська |
| сляза́ | білоруська |
| сълза́ | болгарська |
| sylza | верхньолужицька |
| srjáti «виливає, випускає» | давньоіндійська |
| сльза | давньоруська |
| sluôta «вінок» | латиська |
| šlusti «чистити, замітати» | литовська |
| šlakėˊti «капати» | литовська |
| солза | македонська |
| łdza | нижньолужицька |
| sirišk «сльоза, крапля» | перська |
| łza | польська |
| słza | польська |
| slьza | праслов’янська |
| *slizъ «слиз» (*slizь) | праслов’янська |
| *slizь | праслов’янська |
| *slizь | праслов’янська |
| слеза́ | російська |
| су̀за | сербохорватська |
| slza | словацька |
| sólza | словенська |
| сльза | старослов’янська |
| slza | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України