ЗАРИ — ЕТИМОЛОГІЯ

за́ра «вид трави»

неясне;

за́ра «тонке тюлеве покривало на голові нареченої, фата» (?)

запозичення з кримсько-татарської або турецької мови;
крим.-тат. тур. zar «прозора завіса», можливо, пов’язане з тюрк. zārbaf «тканина з золотою або срібною ниткою», яке виводиться від перс. zerbaf «парча», утвореного з zer «золото» і основи дієслова bāften «ткати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
zar «прозора завіса» кримсько-татарська
zerbaf «парча» перська
zer «золото» перська
bāften «ткати» перська
zar «прозора завіса» турецька
zārbaf «тканина з золотою або срібною ниткою» тюркські

зоря́

споріднене з лит. žarijà «жаринка», žarìjos «жар», žarà «заграва, сяйво», žėreti «блищати», žėrúoti «тліти, світитися», прус. sari «жар»;
іє. *g’her-, *g’herə-, *g’hrē-) «сяяти», до якого зводяться також псл. zьrěti, укр. здрі́ти, зрі́ти;
псл. zarja, zorja;
р. заря́, зоря́, бр. зара́, зо́рка, др. зоря, п. zorza, ст. zarza, ч. záře, zoře, слц. zora, вл. zerja, нл. zorja «заграва», полаб. zöri, болг. зора́, заря́, м. зора, схв. зòра, слн. zòr, zóra, zórja, стсл. зорга, зарга;
Фонетичні та словотвірні варіанти

дозі́рний
дозі́рній
за́рево «заграва»
зари́стий «променистий»
зарі́ти
за́рний «сяючий» (луч)
за́ря
ззо́рі «удосвіта»
зі́рка
зірка́тий
зі́рко
зіркови́й
зі́рни́й
зірни́ця
зі́рно
зіро́чний
зірча́стий
зірча́тий
зор «зоря»
зора́
зоре́вий
зорени́ця «тс.»
зо́ре́шли́вий
зори́на «зірка»
зори́стий
зори́ця
зо́рі «сорт яблук»
зорі́ти
зорі́тися
зо́рний
зорни́к «чоловік, що любить спати до зорі»
зорниця «зоря»
зорюва́ти
зо́рявий «зоряний»
зо́ряни́й
зоряни́стий
зоряни́ця
зо́ряно
зоря́стий
зоря́ти «світити, сяяти»
зоря́тися «розвиднятися; [блищати Ж]»
зо́ряшний
міжзо́ряний
надзо́ряний
озори́ти
озо́рювати
позоря́ти
сузі́рʼя
узорі́ти
узоря́ти «світати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
зара́ білоруська
зо́рка білоруська
зора́ болгарська
заря́ болгарська
zerja верхньолужицька
зоря давньоруська
*g'her- індоєвропейська
*g'hrē- «сяяти» індоєвропейська
*g'herə- індоєвропейська
žarijà «жаринка» литовська
žarìjos «жар» литовська
žarà «заграва, сяйво» литовська
žėreti «блищати» литовська
žėrúoti «тліти, світитися» литовська
зора македонська
zorja «заграва» нижньолужицька
zöri полабська
zorza польська
zarza (ст.) польська
zьrěti праслов’янська
zorja праслов’янська
sari «жар» прусська
заря́ російська
зоря́ російська
зòра сербохорватська
zora словацька
zòr словенська
zóra словенська
zórja словенська
зорга старослов’янська
зарга старослов’янська
здрі́ти українська
зрі́ти українська
záře чеська
zoře чеська
zarja ?

раз «один момент повторюваної дії; випадок; (числ.) один; (присл.) одного разу; (ст.) удар, слід від удару»

псл. razъ «удар», пов’язане чергуванням голосних з rězati «різати»;
вважається також (Skok III 115–116) похідним від raziti «разити»;
споріднене з лит. rúožas «смуга, ділянка», rė́žti «різати; ударяти», лтс. ruôza «височина, горб; лука; смуга; ряд», гр. ῥώξ «щілина, вузький прохід», ῥήγνῡμι «пробиваю, ламаю, розриваю, розверзаюся», ῥάσσω (атт. ῥάττω) «зштовхую, ввергаю»;
іє. *u̯rēg’h-/u̯rōg’h- «різати»;
р. бр. болг. раз, др. разъ, п. слц. вл. нл. raz, ч. ráz «раз (при рахуванні); удар; характер», схв. ра̑з «полиця у плуга; совок для вирівнювання зерна в мірці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відра́зу
враз
вра́зний «однаковий, рівномірний»
до́раз «зразу, зараз же; досить, доволі»
дора́зу «зразу»
за́ра «тепер, зараз»
зара́з
за́раз
заразі́ськи «зараз же, негайно»
за́разічки «зараз»
зара́зо́м
за́ре «тепер, зараз»
зра́зу
на-разу «спочатку»
на́ра́з
нара́зі́ «у першу мить; поки що, зараз»
одра́зу
ора́з «враз»
рази́на «разок»
разі́вка «поле, зоране один раз»
разко́м «зразу; разом»
разкува́ти «їсти один раз на день»
ра́зно «дружно»
разо́ви́й «просіяний один раз через сито» (у виразі: разо́ва́ мука́)
ра́зовий «одноразовий»
разови́к «артист, запрошуваний на разові виступи»
разо́к «(зменш. від раз); низка (намиста); [борозна, слід, риса]»
ра́зом
разува́ти «тс.; молоти на грубе борошно Корз»
разура́зний «постійний»
ура́з
Етимологічні відповідники

Слово Мова
раз білоруська
раз болгарська
raz верхньолужицька
ῥώξ «щілина, вузький прохід» грецька
ῥήγνῡμι «пробиваю, ламаю, розриваю, розверзаюся» грецька
ῥάττω «зштовхую, ввергаю» грецька
разъ давньоруська
*u̯rēg'h-/u̯rōg'h- «різати» індоєвропейська
ruôza «височина, горб; лука; смуга; ряд» латиська
rúožas «смуга, ділянка» литовська
rė́žti «різати; ударяти» литовська
raz нижньолужицька
raz польська
razъ «удар» праслов’янська
rězati «різати» праслов’янська
raziti «разити» праслов’янська
раз російська
ра̑з «полиця у плуга; совок для вирівнювання зерна в мірці» сербохорватська
raz словацька
ráz «раз (при рахуванні); удар; характер» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України