ЗАМОК — ЕТИМОЛОГІЯ
за́мок «укріплене житло феодала доби середньовіччя»
запозичення з польської мови;
п. zamek «замок, фортеця; замок», як і ч. zámek, слц. zámok, вл. нл. zamk «тс.», є семантичною калькою свн. slōӡ;
«тс.» (нвн. Schloß «тс.»), яке в свою чергу калькує лат. clūsa «тс.»;
р. за́мок, бр. за́мак, болг. за́мък, м. замок;
Фонетичні та словотвірні варіанти
за́мковище
«місце, де стояв за́мок; руїни за́мка»
замчи́ско
«тс.»
за́мчи́сько
«тс.; [місце, оточене ровом Кур]»
за́мчи́ще
«місце, де стояв замок; руїни замку»
підза́мча
«територія перед замком»
підза́мчанин
«житель місцевості перед замком»
підзамча́нський
«який знаходиться в місцевості перед замком»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за́мак | білоруська |
| за́мък | болгарська |
| zamk «тс.» | верхньолужицька |
| clūsa «тс.» | латинська |
| замок | македонська |
| zamk «тс.» | нижньолужицька |
| zamek «замок, фортеця; замок» | польська |
| за́мок | російська |
| slōӡ | середньоверхньнімецька |
| zámok | словацька |
| zámek | чеська |
замика́ти
псл. zamykati, zamъknǫti, префіксальне утворення від mykati «тягти, смикати», mъknǫti «тягти»;
zamъknǫti спочатку означало «затягти щось у щось, кудись», але потім набуло спеціального значення «затягти щось так, щоб не можна було відчинити дверей»;
р. замыка́ть, замкну́ть, бр. замыка́ць, замкну́ць, др. замыкати, замъкнути, п. zamykać, zamknąć, ч. zamykat, zamknout, слц. zamykat’, zamknút’, вл. zamkać, zamknyć, нл. zamkaś, zamknuś, zamykaš, zamyknuś, полаб. zamåknǫ̇t, стсл. замъкнѫти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вимика́ти
вимика́ч
ви́мкнути
відімкну́ти
відмика́ти
відми́чка
вмика́ти
вмика́ч
за́мик
«стик; замок; прикус (зубів)»
замика́льний
замика́ч
замкну́ти
замо́к
замо́чник
«слюсар»
замчи́стий
«з багатьма замками»
зімкну́ти
змика́ти
зми́чка
перемика́льний
перемика́ти
перемика́ч
переми́чка
переми́чний
перемкну́ти
примика́ти
примкну́ти
розімкну́ти
розмика́ти
розми́ка́ч
ро́зми́чка
увімкну́ти
умкну́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| замыка́ць | білоруська |
| замкну́ць | білоруська |
| zamkać | верхньолужицька |
| zamknyć | верхньолужицька |
| замыкати | давньоруська |
| замъкнути | давньоруська |
| zamkaś | нижньолужицька |
| zamknuś | нижньолужицька |
| zamykaš | нижньолужицька |
| zamyknuś | нижньолужицька |
| zamåknǫ̇t | полабська |
| zamykać | польська |
| zamknąć | польська |
| zamykati | праслов’янська |
| zamъknǫti | праслов’янська |
| mykati «тягти, смикати» | праслов’янська |
| mъknǫti «тягти» | праслов’янська |
| замыка́ть | російська |
| замкну́ть | російська |
| zamykat' | словацька |
| zamknút' | словацька |
| замъкнѫти | старослов’янська |
| zamykat | чеська |
| zamknout | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України