ЗАЛИЦЯТИСЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

залиця́тися

запозичення з польської мови, зближене на українському ґрунті з словом лице́;
п. zalecać się «похвалятися, відзначатися; піддобрюватися, підлещуватися, залицятися», [zalicać się] «тс.», як і слц. zaliečať sa «загравати; запобігати», є зворотною формою від zalecać, [zalicać] «доручати; рекомендувати, радити; захвалювати», префіксального утворення від псл. *lětь (пор. стсл. лѣть ѥсть «можна, дозволено», лѣтиѫ ѥсть «тс.»), спорідненого з лит. lẽtas «повільний; спокійний», лтс. lę͂ts «дешевий», гот. unlēds «бідний», гр. ληϑεĩν «стомлюватися», дінд. rā́ti «дарує, дає»;
р. [залица́ться] «проходячи мимо, зухвало заглядати в обличчя, особливо жінці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

залецятися «хвалитися, похвалятися»
залица́тися «відзначатися, прославитися; свататися»
залиця́йник «залицяльник»
залиця́льник
Етимологічні відповідники

Слово Мова
unlēds «бідний» готська
ληϑεĩν «стомлюватися» грецька
rā́ti «дарує, дає» давньоіндійська
lę͂ts «дешевий» латиська
lẽtas «повільний; спокійний» литовська
zalecać się «похвалятися, відзначатися; піддобрюватися, підлещуватися, залицятися» польська
zalicać się «тс.» польська
zalicać «доручати; рекомендувати, радити; захвалювати» польська
zalecać польська
*lětь (пор. стсл. лѣть ѥсть «можна, дозволено», лѣтиѫ ѥсть «тс.») праслов’янська
залица́ться «проходячи мимо, зухвало заглядати в обличчя, особливо жінці» російська
zaliečať sa «загравати; запобігати» словацька
лѣть ѥсть «можна, дозволено» старослов’янська
лѣтиѫ ѥсть старослов’янська
лице́ ?

лиця́тися «залицятися, [кохатися]»

зворотне утворення від залиця́тися, зумовлене його деетимологізацією і зближенням з лице́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

лиця́ння «залицяння»
підлиця́тися «підлещуватися; залицятися Нед»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
залиця́тися українська
лице́ українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України