ЗАКЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
за́кло «клапоть землі, що заходить у чужу землю; закуток Ж; частина місцевості, оточена з трьох боків ярами; затока, згин дороги Л»
очевидно, пов’язане з [кло] «кут, ребро, грань, виступ у предмета», ч. [náklo] «місце коло річки», схв. нȃкља «вигин річки»;
бр. [за́кло] «затока; земля, що вклинюється в чужу землю; клин землі, обмежений водою; крутий згин дороги»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| за́кло «затока; земля, що вклинюється в чужу землю; клин землі, обмежений водою; крутий згин дороги» | білоруська |
| нȃкља «вигин річки» | сербохорватська |
| náklo «місце коло річки» | чеська |
| кло «кут, ребро, грань, виступ у предмета» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України