ЗАВІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
заві́т
псл. zavětъ, утворене від діеслова zavětiti «заповідати», первісне, очевидно, «загородити вітами» (призначувану комусь ділянку землі);
українські форми є, очевидно, церковнослов’янізмами;
р. болг. заве́т, бр. завяшча́ць «заповідати», др. за́вѣтъ, ч. závěť, слц. závet, м. схв. за́вет, стсл. завѣтъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заві́тувати
заві́щання
завіща́тель
завіща́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| завяшча́ць «заповідати» | білоруська |
| заве́т | болгарська |
| за́вѣтъ | давньоруська |
| за́вет | македонська |
| zavětъ | праслов’янська |
| zavětiti «заповідати» | праслов’янська |
| заве́т | російська |
| за́вет | сербохорватська |
| závet | словацька |
| завѣтъ | старослов’янська |
| závěť | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України