ЗАБУТТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
забу́ти(ся)
псл. [żabyti sę] «забутися», похідне від byti «бути»;
первісне значення «засидітися, занадто довго десь пробути» з пізнішим розвитком значення «пробути за однією справою чи без діла, не роблячи іншої потрібної справи», звідки «забути(ся) про якусь справу, перестати пам’ятати»;
тлумачення первісного значення як «бути за чимсь» (Sadn.–Aitz. VWb. I 90) позбавлене ґрунту;
р. забы́ть, забы́ться, бр. забы́ць, забы́цца, др. забыти(ся), п. ст. zabywać;
Фонетичні та словотвірні варіанти
забува́тися
забува́чка
«забудькувата людина»
забу́дка
«забуття»
за́будь
«тс.»
забу́дька
«забутий предмет; забутий у печі хліб»
забу́дько
забу́дькуватий
забу́дьок
«тс.»
забу́дьчивий
забу́тко́вий
«який викликає забуття»
забу́тливий
забу́тни́й
«забудькуватий; який викликає забуття»
забу́тній
«тс.»
забу́ток
«залишок, пам’ятка; [забуття]»
забуття́
за́бушки
«забуте»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| забы́ць | білоруська |
| забыти(ся) | давньоруська |
| zabywać (ст.) | польська |
| żabyti sę «забутися» | праслов’янська |
| byti «бути» | праслов’янська |
| забы́ть | російська |
| забы́ться | російська |
| забы́цца | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України