ЖУВАЛЬЦЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
жува́ти
псл. *žьvati;
споріднене з лит. žiaunos «зябра; [щелепи]», лтс. žaũnas «тс.», žaunât «потроху їсти», дісл. tyggia, tyggva, дангл. cēowan (англ. chew), двн. kiuwan «жувати», нвн. kauen «тс.», тох. А В śwā- «їсти», перс. ǰāvīdӓn «жувати», вірм. kiv «деревна (первісно жувальна) смола»;
іє. *gieu- «жувати»;
р. жева́ть, бр. жава́ць, др. жьвати, п. żuć, żwać, ч. ст. žváti, сліі. žuvať, žuť, вл. žwać, žuć, нл. žuś, полаб. zåvat, болг. прежи́вям «пережовувати» (про жуйних тварин), схв. жва́тати, слн. žvéčiti «жувати», žvále «вудила», стсл. жьвати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жо́ваник
жо́ванка
жова́ти
жува́льний
жува́льце
жува́чка
жу́йка
жу́йний
жу́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жава́ць | білоруська |
| прежи́вям «пережовувати» (про жуйних тварин) | болгарська |
| žwać | верхньолужицька |
| žuć | верхньолужицька |
| kiv «деревна (первісно жувальна) смола» | вірменська |
| cēowan (англ. chew) | давньоанглійська |
| kiuwan «жувати» | давньоверхньонімецька |
| tyggia | давньоісландська |
| tyggva | давньоісландська |
| жьвати | давньоруська |
| *gi̯eu̯- «жувати» | індоєвропейська |
| žaũnas «тс.» | латиська |
| žaunât «потроху їсти» | латиська |
| žiaunos «зябра; [щелепи]» | литовська |
| žuś | нижньолужицька |
| kauen «тс.» | нововерхньонімецька |
| ǰāvīdӓn «жувати» | перська |
| zåvat | полабська |
| żuć | польська |
| żwać | польська |
| *žьvati | праслов’янська |
| жева́ть | російська |
| жва́тати | сербохорватська |
| žvéčiti «жувати»«вудила» | словенська |
| žvále «жувати»«вудила» | словенська |
| śwā- «їсти» | тохарська А |
| śwā- | тохарська В |
| žváti | чеська |
| žuvať | ? |
| žuť | ? |
| жьвати | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України