ЖЕВРИВО — ЕТИМОЛОГІЯ
же́вріти
не зовсім ясне, можливо, запозичене з якоїсь іншої слов’янської мови і фонетично видозмінене;
пор. слц. žeravie «щось «розпечене», болг. [жера́ва] «жар», схв. жèрава «жарина», жèравица «тс.», стсл. жеравиѥ (зб.), споріднені із словом жар;
спроба зведення до колишнього *geuer- (Ільїнський ЗІФВ 22–23) непереконлива;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жа́врати
жавряти
же́врати
же́врети
же́вриво
жеврі́й
«синє полум’я над тліючим вугіллям»
же́врітися
зє́рват
розже́врений
розже́врити
розже́врілий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жера́ва «жар» | болгарська |
| *geu̯er- | праслов’янська |
| жèрава «жарина» | сербохорватська |
| жèравица «тс.» | сербохорватська |
| žeravie «щось «розпечене» | словацька |
| жеравиѥ (зб.) | старослов’янська |
| жар | українська |
| žeravie «щось «розпечене» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України