ЖВАКУВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
жва́ка́ти «чавкати; жувати»
псл. *žьvakati, *žьvękati, похідні від žьvati «жувати»;
р. [жва́кать, жвя́кать], бр. жвя́каць, п. żwacz «жуйна тварина; рубець (частина шлунка жуйних тварин)», ч. žvýkati, слц. žviakať, вл. žwjenkać, болг. жва́кам, м. жвака, схв. жва́кати, слн. žvekati, žvéčiti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
джва́кати
джвя́кати
жва́ка
«жуйка»
жвако́та
жвакува́ти
жваку́н
жва́хтати
жва́чка
«згар із люльки»
жвикани́на
жвя́ка
«тс.»
жвя́кати
жня́кати
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жвя́каць | білоруська |
| жва́кам | болгарська |
| žwjenkać | верхньолужицька |
| жвака | македонська |
| żwacz «жуйна тварина; рубець (частина шлунка жуйних тварин)» | польська |
| *žьvakati | праслов’янська |
| *žьvękati | праслов’янська |
| žьvati «жувати» | праслов’янська |
| жва́кать | російська |
| жвя́кать | російська |
| жва́кати | сербохорватська |
| žviakať | словацька |
| žvekati | словенська |
| žvéčiti | словенська |
| žvýkati | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України