ЖАЛІЄШ — ЕТИМОЛОГІЯ
жаль
псл. žalь ‹*gēlь;
споріднене з лит. gėla «біль; жаль», gélti «боліти», gìlti «жалити», лтс. žẽl «жаль», прус. gallan (зн. в.) «смерть», нвн. quälen «мучити», двн. quâla «мука», дангл. cwelan «умирати», вірм. keł «нарив, виразка»;
р. бр. жаль, др. жаль, жяль, п. żal, ч. žal, žel, слц. žial’, вл. žel, нл. žal, болг. м. жал, схв. жȁо, слн. žál, стсл. жаль «гробниця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безжа́льний
жавки́й
жа́литися
«жалітися»
жа́ліб
ж́алібливий
жа́лібни́й
жалібни́к
жалісли́вець
жа́лісли́вий
жа́лісни́й
жалісні́ти
жа́лість
жалі́ти
жалі́тися
жалки́й
жа́лко
«шкода»
жалкува́ти
жалкува́тися
жа́лля́
«жаль»
жалнощі
жа́ло́ба
жалобливийЯ
жа́ло́бний
жа́лобник
жалова́сний
«слізливий»
жа́лосливий
жа́лосний
жа́лосник
жа́лости́вий
жа́лощі
жа́лувати
жа́луватися
жа́лько
жа́льни́й
«сумний»
жа́льно
«тс.»
жа́льнощі
жальчли́вий\
жалючий
пожа́ль
«співчуття»
розжа́лити
розжа́лобити
розжалувати
«позбавити звання, понизити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жаль | білоруська |
| жал | болгарська |
| žel | верхньолужицька |
| keł «нарив, виразка» | вірменська |
| cwelan «умирати» | давньоанглійська |
| quâla «мука» | давньоверхньонімецька |
| жаль | давньоруська |
| жяль | давньоруська |
| žẽl «жаль» | латиська |
| gėla «біль; жаль» | литовська |
| gélti «боліти» | литовська |
| gìlti «жалити» | литовська |
| жал | македонська |
| žal | нижньолужицька |
| quälen «мучити» | нововерхньонімецька |
| żal | польська |
| žalь | праслов’янська |
| *gēlь | праслов’янська |
| gallan «смерть» (зн. в.) | прусська |
| жаль | російська |
| жȁо | сербохорватська |
| žial' | словацька |
| žál | словенська |
| жаль «гробниця» | старослов’янська |
| žal | чеська |
| žel | чеська |
прижа́літи «зжовтіти, зіпсуватися, згіркнути» (про сир)
псл. [žaliti (sę)] «тліти, горіти»;
зводиться до іє. *gēl- (// gel-), яке вважається варіантом іє. *g̑hel- «блищати, сяяти; жовтий, зелений» (Петлева Этимология 1973, 44–47) або псл. žar- (Schuster-Šewc 1780);
р. [жа́леть] «нагріватись і бродити» (про зерно для солоду), бр. [жа́лець] «тліти, горіти без вогню», п. [żalić się] «тс.», нл. ст. žalny «розжарений, гарячий»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жалі́ти
«перегоряти»
(про намочене вапно)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жа́лець «тліти, горіти без вогню» | білоруська |
| *gēl- (// gel-) | індоєвропейська |
| *g̑hel- «блищати, сяяти; жовтий, зелений» | індоєвропейська |
| żalić się «тс.» | польська |
| žaliti (sę) «тліти, горіти» (sę)] | праслов’янська |
| žar- | праслов’янська |
| жа́леть «нагріватись і бродити» (про зерно для солоду) | російська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України