ЖАЛКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
жа́ло́
псл. *žędlo‹*geldlo (внаслідок розподібнення);
споріднене з лит. gélti «жалити», geluonìs «жало», лтс. dzel «жалити», прус. gallan «смерть», двн. quelan «страждання; страждати», нвн. Qual «мука», дірл. at bail «умирає», дангл. cwelan «умирати», гр. βέλος «стріла», δέλλιϑες «оси»;
іє. *guel- «колоти, жалити»;
існує також думка (Zubatý St. a čl. І 2, 129; Būga RR 495; Trautmann 86) про етимологічну спорідненість жа́ло з жа́ти, жну;
р. жа́ло, бр. джа́ла, [жа́ла], др. жало, п. żądło, каш. [žangło], слц. žiało, полаб. zǫdlü, болг. же́ло, жи́ло, м. жило, схв. жȁлац, жȁока, слн. žêlo, стсл. жѧло;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жавкий
жали́ти
жа́лиця
«жигалка, Stomoxys»
(ент.)
жалки́й
жалли́вий
жальце́
«вістря голки»
жалю́чий
желава́
«гадюче жало»
жило
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| джа́ла | білоруська |
| жа́ла | білоруська |
| же́ло | болгарська |
| жи́ло | болгарська |
| βέλος «стріла» | грецька |
| δέλλιϑες «оси» | грецька |
| cwelan «умирати» | давньоанглійська |
| quelan «страждання; страждати» | давньоверхньонімецька |
| at bail «умирає» | давньоірландська |
| жало | давньоруська |
| žangło | кашубський |
| dzeȇt «жалити» | латиська |
| gélti «жалити» | литовська |
| geluonìs «жало» | литовська |
| жило | македонська |
| Qual «мука» | нововерхньонімецька |
| zǫdlü | полабська |
| żądło | польська |
| *žędlo (внаслідок розподібнення) | праслов’янська |
| *geldlo | праслов’янська |
| gallan «смерть» | прусська |
| жа́ло | російська |
| жȁлац | сербохорватська |
| жȁока | сербохорватська |
| žiało | словацька |
| žêlo | словенська |
| жѧло | старослов’янська |
| жа́ло | українська |
| жа́ти | українська |
| жну | українська |
| *g<SUP>u̯</SUP>el- «колоти, жалити» | ? |
жаль
споріднене з лит. gėla «біль; жаль», gélti «боліти», gìlti «жалити», лтс. žẽl «жаль», прус. gallan (зн. в.) «смерть», нвн. quälen «мучити», двн. quâla «мука», дангл. cwelan «умирати», вірм. keł «нарив, виразка»;
псл. žalь ‹*gēlь;
р. бр. жаль, др. жаль, жяль, п. żal, ч. žal, žel, слц. žial’, вл. žel, нл. žal, болг. м. жал, схв. жȁо, слн. žál, стсл. жаль «гробниця»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безжа́льний
жавки́й
жа́литися
«жалітися»
жа́ліб
ж́алібливий
жа́лібни́й
жалібни́к
жалісли́вець
жа́лісли́вий
жа́лісни́й
жалісні́ти
жа́лість
жалі́ти
жалі́тися
жалки́й
жа́лко
«шкода»
жалкува́ти
жалкува́тися
жа́лля́
«жаль»
жалнощі
жа́ло́ба
жалобливийЯ
жа́ло́бний
жа́лобник
жалова́сний
«слізливий»
жа́лосливий
жа́лосний
жа́лосник
жа́лости́вий
жа́лощі
жа́лувати
жа́луватися
жа́лько
жа́льни́й
«сумний»
жа́льно
«тс.»
жа́льнощі
жальчли́вий\
жалючий
пожа́ль
«співчуття»
розжа́лити
розжа́лобити
розжалувати
«позбавити звання, понизити»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жаль | білоруська |
| жал | болгарська |
| žel | верхньолужицька |
| keł «нарив, виразка» | вірменська |
| cwelan «умирати» | давньоанглійська |
| quâla «мука» | давньоверхньонімецька |
| жаль | давньоруська |
| жяль | давньоруська |
| žẽl «жаль» | латиська |
| gėla «біль; жаль» | литовська |
| gélti «боліти» | литовська |
| gìlti «жалити» | литовська |
| жал | македонська |
| žal | нижньолужицька |
| quälen «мучити» | нововерхньонімецька |
| żal | польська |
| žalь | праслов’янська |
| *gēlь | праслов’янська |
| gallan «смерть» (зн. в.) | прусська |
| жаль | російська |
| жȁо | сербохорватська |
| žial' | словацька |
| žál | словенська |
| жаль «гробниця» | старослов’янська |
| žal | чеська |
| žel | чеська |
живки́й «гіркий»
походить, мабуть, від *жилкий ‹ жалкий «який жалить»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *жилкий «який жалить» | українська |
| жалкий | українська |
жа́ти (жну)
іє. *guhen- «бити»;
споріднене з лит. genẽti «обрубувати гілки», лтс. dzenêt «тс.», ірл. benim «б’ю», лат. dē-fendo «захищаю, обороняю», гр. ϑίνω «б’ю»,ϑένω «влучаю», ав. ǰainti «убиває», дінд. hanti «б’є, вбиває», вірм. ganel «сікти», а також з псл. gъnati, укр. гнати і його відповідпиками;
псл. *žęti, žьnǫ;
р. жать, бр. жаць, др. жати, п. żąć, ч. žíti, розм. žnouti, ст. žieti, слц. žať, вл. žeć, нл. žeś, полаб. zana «жнива», болг. жъ́на, м. жнее, схв. жȅти, слн. žéti, стсл. ЖѦТИ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
виже́н
«ужинок»
дожи́н
дожи́нки
жа́лка
«жниварка»
жа́ля
«жниця»
жа́тва
«жнива»
жа́тка
жатка́р
жа́тний
жа́тник
«жнець»
жаттяf
жа́чка
«жниварка»
же́нник
«жнець»
же́нничка
«жниварка»
же́нчик
женчи́ха
жень
«ужинок»
женьки́ня
«жниця»
женьча́р
«жнець»
жнець
жнив'яний
жни́ва́
жнива́р
жнива́рка
жни́во
жнивови́ця
«жнива»
жнивови́ще
жнивува́ти
жни́ця
жній
жні́я
зажи́н
зажи́нки
нажи́н
обжи́н
обжи́нки
обжни́ва
«обжинкова пісня»
обжні́вка
переджни́в'я
переджни́вний
по́жень
«стерня»
пожни́вний
по́жня
«тс.»
про́жен
«прожата чи прорубана смуга»
просо́н
«дорога, прокошена в очереті»
ужи́н
ужи́нок
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ǰainti «убиває» | авестійська |
| жаць | білоруська |
| жъ́на | болгарська |
| žeć | верхньолужицька |
| ganel «сікти» | вірменська |
| ϑίνω «б’ю» | грецька |
| ϑένω «влучаю» | грецька |
| hanti «б’є, вбиває» | давньоіндійська |
| жати | давньоруська |
| benim «б’ю» | ірландська |
| dē-fendo «захищаю, обороняю» | латинська |
| dzenêt «тс.» | латиська |
| genẽti «обрубувати гілки» | литовська |
| жнее | македонська |
| žeś | нижньолужицька |
| zana «жнива» | полабська |
| żąć | польська |
| gъnati | праслов’янська |
| *žęti | праслов’янська |
| žьnǫ | праслов’янська |
| жать | російська |
| жȅти | сербохорватська |
| žať | словацька |
| žéti | словенська |
| жѧти | старослов’янська |
| гнати | українська |
| žíti | чеська |
| žnouti | чеська |
| žieti | чеська |
| *g<SUP>u̯</SUP>hen- «бити» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України