ЖАГА — ЕТИМОЛОГІЯ
жа́га́
псл. žaga‹*žēga, основа з подовженим кореневим голосним, пов’язана з дієсловом *žegti «палити»;
зведення ч. žáha, слц. žiaha, вл. žaha до псл. *gōg- (Machek ESJČ 727) помилкове;
р. [жа́гать] «пекти, обпікати», [жагну́ть], др. жагало «жало», бр. [жа́га] «згага», ч. слц. žáha «тс.», вл. žaha «закалець», нл. žaglina «спека», žagliwy «розпечений»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жагли́вий
жагну́ти
«ужалити»
жаго́та
жагу́чий
жажки́й
«жагучий»
розжа́гати
«поправити вогонь у печі, щоб він розгорівся»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жа́га «згага» | білоруська |
| žaha | верхньолужицька |
| žaha «закалець» | верхньолужицька |
| жагало «жало» | давньоруська |
| žaglina «спека»«розпечений» | нижньолужицька |
| žagliwy «спека»«розпечений» | нижньолужицька |
| žaga | праслов’янська |
| *žegti «палити» | праслов’янська |
| *žēga | праслов’янська |
| *gōg- | праслов’янська |
| жага́ть «пекти, обпікати» | російська |
| жагну́ть | російська |
| žiaha | словацька |
| žáha «тс.» | словацька |
| žáha | чеська |
| žáha «тс.» | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України