ЖАБУР — ЕТИМОЛОГІЯ
жа́ба «Rana» (зоол.)
псл. žaba ‹*gēba;
споріднене з прус. gabawo «жаба», дангл. cwab «тс.», свн. quappe «пуголовок», днн. quappa «тс.», снн. quabbe, quobbe «мокра маса», можливо, з лат. būfō «жаба»;
іє. *guēbhā «жаба»;
менш переконливе тлумачення (Machek ESJČ 721; Skok III 669) псл. geba як звуконаслідувального утворення, паралельного до лазьк. žabu, мінгрельськ. žuabu, žbabu;
р. бр. др. болг. м. жа́ба, п. żaba, ч. слн. žába, слц. вл. нл. žaba, полаб. zobo, схв. жȁба, стсл. жаба;
Фонетичні та словотвірні варіанти
жа
«жаб’яча ікра»
жа́б'яний
жаб'ятина
«жаб’яче м’ясо»
жа́б'ячий
жабалу́ха
«велика жаба»
жаба́р
«калюжа, в якій багато жаб»
жабелу́ха
«тс.»
жабеня́
жабери́на
«жаб’яча ікра»
жаберови́на
жаби́на
«зеленава рідина під час блювання»
жаби́ни
«тс.»
жа́бич
(лайливе слово)
жа́бій
жабки́
«візерунок на великодній писанці; хвороба коней»
жабня́
«жаби»
(зб.)
жабовина́
жабови́на
«жаби»
(зб.)
жабови́ння
«тс.»
жабу́ка
«велика жаба»
жа́бур
«місце, де жаби відкладають ікру»
жабури́ння
«жаб’яче гніздо»
жабурі́ння
«жаб’яча ікра»
нажа́битися
«розсердитися, надутися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| жа́ба | білоруська |
| жа́ба | болгарська |
| žaba | верхньолужицька |
| cwab «тс.» | давньоанглійська |
| quappa «тс.» | давньонижньонімецька |
| жа́ба | давньоруська |
| *g<SUP>u̯</SUP>ēbhā «жаба» | індоєвропейська |
| būfō «жаба» | латинська |
| жа́ба | македонська |
| žaba | нижньолужицька |
| zobo | полабська |
| żaba | польська |
| žaba | праслов’янська |
| *gēba | праслов’янська |
| gēba | праслов’янська |
| gabawo «жаба» | прусська |
| жа́ба | російська |
| жȁба | сербохорватська |
| quappe «пуголовок» | середньоверхньнімецька |
| quabbe | середньонижньонімецька |
| quobbe «мокра маса» | середньонижньонімецька |
| žaba | словацька |
| žába | словенська |
| жаба | старослов’янська |
| žába | чеська |
| žabu | ? |
| žu̯abu | ? |
| žbabu | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України