ЕФІРНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ
ефі́р
запозичено з грецької мови в двох варіантах: першому – в давньоруську мову безпосередньо з грецької, в другому – за посередництвом латинської і польської;
лат. aethēr «ефір», як хімічний термін застосований уперше німецьким ученим З. Фробеніусом у 1730 p., походить від гр. αἰϑήρ «ефір, верхні шари повітря; небо», пов’язаного з αἴϑω «запалюю, горю» (давні греки вважали верхні шари атмосфери вогняними), очевидно, спорідненим з лат. aedēs «храм; дім», aestās «літнє повітря, літо», дінд. édhaḥ «паливо, дрова», двн. eit «жар, вогнище»;
р. эфи́р, бр. эфі́р, др. еѳерь, еѳеръ, еѳир(отеча), еферь, етерь, етирь, п. вл. eter, ч. éter, ether, слц. слн. éter, болг. м. е́тер, схв. ȇmap, ȇтер;
Фонетичні та словотвірні варіанти
евірьскоє
(XVII ст.)
ете́р
етери́чний
ефvръскіи
ефирским'
ефі́рний
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
эфі́р | білоруська |
е́тер | болгарська |
eter | верхньолужицька |
αἰϑήρ «ефір, верхні шари повітря; небо» | грецька |
eit «жар, вогнище» | давньоверхньонімецька |
édhaḥ «паливо, дрова» | давньоіндійська |
еѳерь | давньоруська |
aethēr «ефір» | латинська |
aedēs «храм; дім» | латинська |
е́тер | македонська |
eter | польська |
эфи́р | російська |
ȇmap | сербохорватська |
ȇтер | сербохорватська |
éter | словацька |
éter | словенська |
еѳеръ | українська |
еѳир(отеча) | українська |
еферь | українська |
етерь | українська |
етирь | українська |
éter | чеська |
ether | чеська |
Фробеніусом | ? |
αἴϑω «запалюю, горю» (давні греки вважали верхні шари атмосфери вогняними) | ? |
aestās «літнє повітря, літо» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України