ЕФІРНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

запозичено з грецької мови в двох варіантах: першому – в давньоруську мову безпосередньо з грецької, в другому – за посередництвом латинської і польської;

лат. aethēr «ефір», як хімічний термін застосований уперше німецьким ученим З. Фробеніусом у 1730 p., походить від гр. αἰϑήρ «ефір, верхні шари повітря; небо», пов’язаного з αἴϑω «запалюю, горю» (давні греки вважали верхні шари атмосфери вогняними), очевидно, спорідненим з лат. aedēs «храм; дім», aestās «літнє повітря, літо», дінд. édhaḥ «паливо, дрова», двн. eit «жар, вогнище»;

р. эфи́р, бр. эфі́р, др. еѳерь, еѳеръ, еѳир(отеча), еферь, етерь, етирь, п. вл. eter, ч. éter, ether, слц. слн. éter, болг. м. е́тер, схв. ȇmap, ȇтер;