ЕРУДИТ — ЕТИМОЛОГІЯ
еруди́ція
запозичення з західноєвропейських мов;
нім. Eruditión, фр. érudition, англ. erudition походять від лат. ērudītio «ученість, освіченість», пов’язаного з ērudīre «навчати, давати освіту», утвореним з префікса ē- (ex-) «з-, від-» і прикметника rudis «необроблений, грубий, дикий» (‹*rudius) нез’ясованого походження;
р. эруди́ция, бр. эрудыцыя, п. erudycja, ч. erudice, слц. болг. ерудиция, м. схв. ерудиција, слн. erudicija;
Фонетичні та словотвірні варіанти
еруди́т
ерудо́ваний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| erudition | англійська |
| эрудыцыя | білоруська |
| ерудиция | болгарська |
| ērudītio «ученість, освіченість» | латинська |
| ерудиција | македонська |
| Eruditión | німецька |
| erudycja | польська |
| ерудиција | сербохорватська |
| ерудиция | словацька |
| erudicija | словенська |
| érudition | французька |
| erudice | чеська |
| ērudīre «навчати, давати освіту» | ? |
| ē- «з-, від-» (ex-) | ? |
| rudis «необроблений, грубий, дикий» (‹*rudius) | ? |
| эруди́ция | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України