ЕЛЕГАНТНИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
елега́нтний
запозичено з французької мови за посередництвом російської і польської;
фр. élégant «елегантний, вишуканий; чепурун, франт» походить від лат. ēlēgāns, -antis «вишуканий, витончений», пов’язаного з ēligāre «вибирати, вишукувати», утвореним з префікса ē- (ех-) «з-, від-» і дієслова legere «знаходити, визбирувати», спорідненого з гр. λέγω «збираю, лічу; говорю», алб. mb-Іéϑ «збираю (зокрема, урожай)»;
р. элега́нтный, бр. элега́нтны, п. elegancki, ч. elegantní, слц. elegantný, вл. elegantny, болг. м. елега́нтен, схв. елегàнтан, слн. elegánten;
Фонетичні та словотвірні варіанти
елега́нт
«чепурун, франт»
елега́нтський
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| mb-Іéϑ «збираю (зокрема, урожай)» | албанська |
| элега́нтны | білоруська |
| елега́нтен | болгарська |
| elegantny | верхньолужицька |
| λέγω «збираю, лічу; говорю» | грецька |
| ēlēgāns | латинська |
| елега́нтен | македонська |
| elegancki | польська |
| элега́нтный | російська |
| елегàнтан | сербохорватська |
| elegantný | словацька |
| elegánten | словенська |
| élégant «елегантний, вишуканий; чепурун, франт» | французька |
| elegantní | чеська |
| -antis «вишуканий, витончений» | ? |
| ēligāre «вибирати, вишукувати» | ? |
| ē- «з-, від-» (ех-) | ? |
| legere «знаходити, визбирувати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України